Класний кліп, ностальгійний вірш, щемливий, але я згодна з Тамарою: здається, ліричному героєві це болить більше, ніж самій "емігрантці". Знаю таких: вони не заробітчани, вони вже так облаштувались, що їх ніяким калачем не виманиш! Кожен, звісно, має право на свої вчинки. Принаймні, ті, кого я знаю, не цураються свого, не забувають, і то добре. А ось одних знаю - обоє з України, а познайомилися та одружилися в Нью-Йорку, так вони між собою... говорять по-тамошньому! Троє дітей народжені там, не знають рос. мови (російськомовні євреї), не чують цієї мови вдома... А прізвище-то... українське, все одно видає, що вони - емігранти...
Чудовий кліп - здається, зйомки української природи - з "Софіїівки", впізнав озеро померлих Ахеронт - гарно - на контрасті показано Америку й прекрасну українську осінь. І чудовий елегійно-ностальгійний вірш. Почуття, які так близькі, висловлено в ньому. Вітаю, Олексію!)))
Кліп зроблено в жанрі концептуальної відеопоезії. У відео і в тексті використовуються різні образи, пов'язані на асоціативному рівні, а музика додає барв враженням. Гарний вклад в розвиток української відеопоезії!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
