Дуже сподобалось: такий знайомий голос, і разом з тим - така загадковість!.. Небо у відео - як головний герой вірша... Дуже гарно! Роби, Олексію, відеороботи на свої поезії - це розкішно виходить! Ні, не так: і на вірші інших - теж роби. Є в тебе режисерська жилка, і ти тонко відчуваєш музику!
Злободенне життя переносить у сни загадкові, Відкриває думки і породжує інше буття. Я в ковчезі пливу, так боюсь заблудитися знову, Чую голос прокляття, а в мене в душі каяття.
Я на сповідь життя поведу в полотняній сорочці, Повитягує з серця гріховні осколки душа. В посмугованім дні я у пекла знаходжуся точці, Ну, а райського саду й у снах не знайшла.
Полотняна сорочка своїми руками розшита, в ній смиренно у храмі молитись тобі до снаги. Полетить до небес, тиха сповідь, а потім молитва в монотонності слів є багато і віри й ваги...
Браво, Олексію, ти справній чародій, у тебе дужетонке гармонійне відчуття, яку музику і який відеоряд слід підбирати до такої поезії - загадкової, романтичної на межі сну і реалій життя. А швидше - м всі тут живемо у вигаданому нами романтичному світі, де є краса людських стосунків і нам так добре у цьому своєму світі. І ти, як господь Бог, твориш це середовище справжньої романтики отут на "Натхненні".
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
