Клаааас! І дуже схоже на пісню... ну, звісно, для дорослих!..

Щось ніяк від умов конкурсу відійти не можу...Дякую!

Олексію, то ти ще на тій хвилі, а це добре! Клас!

Згодна з Ларисою. Клас!!! Для кохання нема недозволеного. Тільки кінець..."Нігтів слід по душі і шкірі…" дуже так правдиво-болюче...Схоже на "безумную любовь", а вона залишає рани..."Ніби вперше чи у востаннє"- тут сила страстей. Так і має бути у справжніх відносинах. Мені подобається вірш. Тільки за ЛГ чомусь болить... Може тому, що "Я прощати завжди умів", а може тому, що "Нагромадила купу слів І у двері пішла відразу"...
Молодець, Олексію! Гарний вірш. Спасибі!

А може тому, що - Ще орел, але в сивім пір’ї! Тамаро, дякую за гарний комент!!!

Може...Для мене не ці слова були ключовими.

А ЛГ мабуть так думає і все прощає...

ЛГ має комплекс? Мабуть, просто, безумно закоханий...

І все Ви Тамаро знаєте...

Усього ніхто не знає. Навіть ЛГ...

Саме так і є...

Тому воно й недопите...

Дякую!

Олексію, як на мене то початок був ,як у казці - і принц і принцеса -"... обійми і ласки , і тіла поклони ..." А до чого прийшли - " ... Нігтів слід по душі і шкірі ..." ( а якщо уявити сучасний манікюр то довго ті рани будуть защивати і душу терзати ). Тоді було вперше , а це - як в останнє ( в яий раз ?). Де розгубили , розтринькали те від чого "...На метри по колу розтали сніги..." А було колись , а було ... І та шпарина в блузці білій, і сухість потрісканих від поцілунків губ , і шовк грудей , тремтіння тіла молодого , та що казать , якби ж назад те все вернути ... , хоча орли ми в пір"ї сивім ...

Куме, дякую!Ви так прискіпливо пройшлися по двох віршах...вічна тема, писали і будуть писати, а ми не виключення і нас турбує...

Софіє, то занадто жалюгідний вигляд...

Олексію ! Не сподівався ! Напевно свіженьке, бо в збірці не бачив. Браво! Читав із великим задоволенням. Чому на конкурс не виставив ?

Андрію, дякую! Я дописав тільки вчора, не зміг зупинитися після написання конкурсного вірша...

Олексію , і не зупиняйся , так потихеньку до 8-ого березня на другу свою збірку...
Софіє , дякую тобі за редагування посилання. Я скину ще одне посилання , то будь -ласка підправ і його . Буде Олексію на роздуми і натхнення...

Тамаро , дякую за допомогу і реабілітацію , а то в Софії орел білше нагадує ощипану курку , а так ми з кумом Олексієм на коні , хоч і сиві та ( не хочу писати -старі ) давні , але ще нічого - і шнурки на туфлях бачимо і ще їх не ...

Олексію, в мене мурашки пошкірі.... Ти тільки нічого ТАКОГО не подумай, але вірш відбився мурашками... гарно!!!

Оксанко, дякую!!!

Наздогнавши твій силует у дощі.. - і далі, не знаю, чомусь не відчула відчаю, життя плинне і так воно буває, а є тут філософська мудрість і справжні почуття... Сильний вірш!

Оленко, уже все...Сторінка власна створена, перший вірш є, дякую за реєстрацію на "натхненні"

Пане Олексію! Як побачити себе серед аторів? Зареєструвалася є профіль, а що далі? Надрукувала вірш у рубриці відомі і невідомі автори. Вибачте, що пишу тут, ще не освоїлася тут і хотілося би підказки.

Олено, дякую за гарний комент!

Ох, які проникливі слова і почуття! Сила, біль і краса! Гарна робота, Олексію!

Любо, дякую!Камін надихає!

Так цікаво, правдиво, чуттєво.... Дякую, Олексію, вірш чудовий!!!

Привіт Олено!Дякую!