Одночасно були молодими,

Тому разом у осінь ідем.

Чи не тими стежками ходили? –

Ні при зорях не стрілись, ні вдень.

Чорнобривцями двір засівали

дві матусі – твоя і моя.

Розділяли хати не паркани –

кілометри, мости і поля.

І Шевченка, і модного Фета

У батьківськім читали гнізді.

Перші проби – і вірш, і сонети

В один час ми складали тоді.

Не летіли тобі телеграми,

Ти мені не писала листи.

Не зустрілися вчасно, на жаль, ми...

Я шкодую про це, як і ти.

2013