"Серед живих і мертвих в кадрах фільму - Частинка і мене. Я з ними. Там…". Щемно... Дійсно, у кожному населеному пункті було щось своє...Я відразу згадала запах сироварні, хліба, що ароматно стояв на вулиці, пінисте ситро, що вироблялось в ситроцеху...Ностальгія? Ні! Це - пам"ять, вона буде, допоки такі люди, як Олексій і його друзі-однодумці зможуть зворушити її вогонь. Цікаво, з яким піднесенням відкриють нащадки капсулу у 2076 році? "На повні груди – грай оркестр минуле!"...спасибі Вам, добрі люди! Олексію, ти зробив дуже гарну справу.
Тамаро, дякую! Капсулу вкрали, той Будинок культури цукрокомбінату уже занесений у списки небезпечних, скоро розвалиться. Сам завод розпродають, уже дійшли до цегли поштучно.Трагедія маленького містечка...А скільки подібних випадків по всій Україні...
...Багатим на події видався 1976 рік у вашому краю. Ти, Олексію, розповідав, що й Масляну тоді останній раз багатолюдно святкували... Я якась неправильна: у мене немає ностальгії - ні за дитинством, ні за юністю, ні за тими святами минулого століття...Як мало життєрадісних людей, чого вони такі всі напружені, хмурі? Ніби жінки думають: пора дитину з дитсадка забирати, а мужики переминаються: коли вже будемо "святкувати"?.. Мені ця процесія таке нагадала... а закладання капсули - ніби колумбарій. Навіщо те було? Що вони надіялися передати, і що у відповідь почути?.. Звичайно, жаль, що містечко залишилось без роботи, без підтримання робочих династій, без традицій. Шкода, що не знайшлось такого багача, який би вклав кошти в розвиток багатолітньої традиції... І навіть дивно, як це школярів на таке дійство не нагнали. Ті четверо дітей: теж хмурі,. може, й змерзли, з квітами, які так і понесли з собою назад, чого були з тими квітами?.. Ті діти - то якраз мої ровесники.
Ларисо, складна тема...Можна і так як ти трактувати, доля правди є.По великому рахунку сьогодні одні проблеми, а тоді були інші.А про Масляну ти також вчасно нагадала, ну у тебе і пам'ять!!!На жаль, відео про ту Масляну нема, ото були б рейтинги...
Ларисо! То був період такий. Заказний! Не всі, і не завжди за переконаннями жили.То не ностальгія, то - пам"ять...якою б вона не була.Нещодавно нашому закладу було 55 років. Небагато збереглось історії. Я над кожною фоткою і фактом трусилась... А безрадості і негативів вистачає в кожній епосі. Я й зараз не спостерігаю щасливих облич. Похмурі, готові накинутись при першій можливості.Тоді люди жили хоч якоюсь утопічною ідеєю...
Дааааааа, кадри фільму цікава історія НАШОГО ЗАВОДУ... Яу було.... і як стало.... Це велика память нащадкам... Велике Вам спасибі за зроблену роботу. І за можливість поглянути в минуле.
Цікаве відео. Тоді був патріотичний дух у людей і, хоч вони й малоусміхнені, зате схвильовані такою подією і зібрані. Не все було так і погано тоді: стабільні і постійні роботи, профспілки, льготи, безкоштовні навчання і лікування. Не знаю, чи є ностальгія за минулим, але жаль за тим, що так багато розрушено - то ще й який! Вірш передає настрій побаченого. Дякую, Олексію.
Тамаро, дякую!Не все так просто...якби з минулого перетягти сюди,ті кращі моменти, а вони безперечно, що були і поєднати з кращими моментами сьогодення, був би рай, але так, на жаль, не буває..."Розрушим все до основания,мы наш, мы новий мир построим"
Я зранку писала довго і багато. Хотіла поділитися і своїми думками. Чомусь все зникло. Мабуть не те писала. А суть писанини зводилася до того, що я також з ними, там. Дякую, Олексію.
Глянь на цей варіант.... "ДРУГІ" у значенні "інші" - неприпустима помилка. То вже не розмовне, а відвертий русиз, калька..... То, як у тебе буде третій, четвертий - інша річ!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
