Не все сказали, бо не встигли.

Годинник лік веде тік – так.

Нечасті, лічені хвилини.

Самотність має інший смак.

Пружину часу, як навмисно

Хтось відпускає швидко, враз.

А потім знову: мрії, мислі,

Ще й риму принесе Пегас.

Про дотик рук і трепет тіла,

як потяг віз мене чимдуж.

І про думки, що б’ють як стріли,

Про пастку для самотніх душ.

2012