Я знаю, що в осені ми у полоні,

Вам лисина, бранцю, мені - сивина.

Міхи, як колись, розтягніть на гармоні,

Вона ще уміє творити дива.

Зіграйте нам, куме, щоб думи осінні

Від нас поскакали на хвацькім коні,

А ноти на лицях затерли всі тіні,

Розгладили зморшки - і Вам, і мені.

Душа не старіє, тримайтеся, куме!

І голосом трішки "картавим" своїм.

Про Галю і воду співайте нам вдруге,

Хоча і куплетів немало - аж сім.

Дворядка зелена, червоні узори,

Трикутники, ромби лягли на міхи.

Співайте - про місяць, стежину і зорі,

Про пил і дороги. А нам ще іти...