Олексію, ще раз браво! Чудові рядочки! І що головне - то ж правда, правда! І про дощ, і про вагони у хвості... Мала вчора можливість переконатися особисто! Як і мала за щастя так само відчувати спорідненість душ! Дякую, що привозите часточку своєї душі до нас - на Захід...
Лесю, я небезпечний, мої вірші пророчі... Жартую звісно, а правда те, що я ще ніби там, з вами і зараз. Посміхаюся, згадуючи як заговорилися і ще б трішки і не встигли б на потяг в останній 20 вагон...
Так, і мені не забудеться забіг мало не до моста)))) Та головне, що встигли, а що трішки захекались - так ото розминка була перед тривалою подорожжю нічними рельсами України))))
О...То єдиний жахливий момент нашої зустрічі! Коли нам було так добре і затишно спілкуватися, що й не помітили, як час нашої зустрічі скапав... Якби не Леся, то було б клопотів пану Станіславському))) То ти, Олесію, так напророчив!
Ларисо, нормально, я завжди так бігаю як їду, бо квитки у 11- 15 вагон, а світло і перон закінчуються десь в районі 7-8 вагона.Чого тільки не було уже...
Вірш супер! Ще й чула у Вашому виконанні Олексію. А про те, що мало не спізнилися, то мусить же бути хоч якась пригода у дорозі, без цього навіть не цікаво!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Жартую звісно, а правда те, що я ще ніби там, з вами і зараз. Посміхаюся, згадуючи як заговорилися і ще б трішки і не встигли б на потяг в останній 20 вагон...
