Всього чотири келихи вина

І кожний з них, немов життєва віха.

Два перші уже випиті до дна –

Там юності і зрілості утіхи.

Незчувся, коли й третій пригубив,

В полон потрапив осені хмільної.

Мене чекає ще лише один

В мереживі печалі, з гіркотою.

Бо завжди після осені зима,

У ній вино доп’ю все до краплини,

Хоча і не наситився сповна,

Піду… Бо їх, на жаль, всього чотири.

2013 р.