Життєствердно. Так, життя -не казка і в ньому всілякого трапляється...Та ми - сильні і з мужністю витримуємо удари долі, сподіваючись на краще, продовжуючи вірити, любити і надіятись.Гарний вірш, Олексію!
Гарний, життєстверджуючий вірш. Не помиляється той, хто нічого не робить. І ти і твій ЛГ роблять і багато. Дай Боже, як у Багрицкого щоб було: Ничто нас в жизни не может Вышибить из седла, Такая уж поговорка У майора была.
А ти генерал-лейтенант, тебе ще важче - неможливо "вышибить". Хай наші вороги випадають із сідел. А ми - тримаймося у сідлах своїх пегасів. Будьмо!))))
Ви,Олексію,уже не зможете не розфарбовувати цей світ яскравими кольорами,бо все- таки поет(за станом душі насамперед).А друзі і вороги є в кожного...Час усе розставляє по місцях..!Бажаю злету Душі!
Найгірше - не боятись бути накритим високою хвилею, найгірше - не виринути звідти в черговий раз. Відчувається, шо ЛГ вже грунтовно засвоїв філософію життя. Хай оптимізм та ентузіазм не залишають Вас, Олексію, й надалі!
Ствердно! Так, нам треба впасти, щоб уміти встати, Так, нам треба Жити - цей біль обуздати, Так, нам треба Бога, щоб любов спізнати І потрібне Слово, щоб все розказати.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...