Броньовані двері чужої квартири,

Далекі дороги скінчилися тут.

Бажання і відчай на вході застигли.

Безвихідь душевна. Ми загнані в кут.

Ще й чашу терпіння розплескуєм повну,

В чеканні допоки цей шлях не проліг.

На східцях стандартних панельного дому

Змішалися: щастя, кохання і гріх.

Відкриються двері, ми в іншому світі

Там ночі безсонні на заздрість сові.

Заграви вечірні і зорі досвітні

Ненадовго наші, доба може дві.

Не юні герої, осінні романи,

А доля для чогось таємно звела.

Броньовані двері квартири по найму,

Нехай захищають від осуду й зла.

Півні не розбудять у місті чужому,

Немає їх там, та й не спали ще ми…

Назад понесем тільки згадки додому,

В безсонні розчинені ніби як сни.

2012