Ностальгійно... Так, юність лише одна і її не повернути.Лише світлі спогади зігрівають нам душу своїм теплом.

Наталочко, дякую! Ти розумієш ЛГ...

Видно, що була в тебе юність щасливою, Олексію... Коли є гарні спогади, то й добре. Може, тому і вірш народився?..

У всіх ЛГ юність була щасливою, на жаль, про це дізнаєшся тоді коли осінь...Дякую!

А я ще й досі свою юність позитивно не поцінувала. Може, ще не доросла?..

Тяжко сказати, щось ЛГ засумував за - безтурботністю, першим коханням за очікуванням чогось нового іще не випробуваного, за думками, що це тільки початок і дальші все буде чудово як у казці...

Літа осінні, вам цвісти
Весни і літа більш яскраво.
Подвійно полонила ти
Поета буйную уяву.

Це уривок мого перекладу з Єсеніна:

О, возраст осени! Он мне
Дороже юности и лета.
Ты стала нравиться вдвойне
Воображению поэта.

У кожному віці є своя насолода, дорогий друже! Втішаймося дозрілими плодами осені! І хай щастить ЛГ в усьому!)))

Друже, ти зрозумів мого ЛГ, посумує та і перестане, буде споживати плоди осені...Дякую!

Так, юність у людини одна, а от у природи вона повторюється кожного року! І тому якого б віку не була людина - всі радіють весні, відродженню... і з ним відроджуються самі! Ще не довго залишилось чекати

Згоден, нехай так і буде...

Приєднуюсь до теплих відгуків! Здається, що може бути так: Від щастя рожевих мрій...

Не заперечую, я хотів перелік, а можна і так, тоді краще читається...дякую!

вдало, удачі Вашому ЛГ

Таня, дякую!

"Я виріс уже із травня" - файнезно!

Наталочко, дякую!

Нагадує осінь-панна,
Що юність бува одна...
* * *
А хочеш буде нірвана?
Хочеш? То пий до дна!

Це жарт. А якщо серйозно, вірш дійсно "терзає душу". Всі ми виросли з дитинства і юності, а ти помітив, що виріс із травня! Так може сказати тільки людина з душею поета!

Скіфе, дякую!

Я виріс уже із травня.
Мій червень давно минув,
І липень прощався справно.
Не знаю…чи серпень був...

У спину гукає літо,
Що буде іще тепло,
Бо вересень – недопитий.
Та й осені не було…

Погожа приходить днина.
Це мій оксамитсезон.
Найкраща погода нині –
Ступив я за Рубікон

Тамаро, дякую, за класний, римований комент!

мабуть, кожен торкаєтьсяцієї теми, ось з одного мого
Та я не весна.

Я - осінь.

А осінь – це тиха просинь.

Це сонця тепло й блакить…

Буває й таке: на мить

Мене охоплює буря!..

Та я тільки бабине літо

І кава, на стіл пролита…

Таня, дякую! Не то що торкається, а багато раз торкається...У мене на тему осені дуже багато віршів.Осінь не проста пора року...