Погаслий вогонь не зігріє

Ні тіло, ні душу мою,

Безсилі вино і снодійне,

Безсоння вступило у гру.

Так холодно, сумно у домі,

Не віє теплом від золи.

Тож тягнуться в небо долоні,

Підняв у мольбі догори.

Фантазії манять і зорі,

Чи, може, ілюзій фантом,

А нерви оголені, хворі,

Розвіюють спокій, і сон.

Тяжіння земного окови,

Порву, полечу в небеса.

В політ проведуть тільки сови,

Бродячого, битого пса.

В легені космічного вітру  -

Планети, подруги мої.

Блукалець по небу і світу,     

Себе не знайшов на землі.

10.04.11р.