Олексію, щемний і болючий вірш, ти зумів цю тему гарно подати. Пам'ятаю, що спонукало до його написання та я не виконала своєї обіцянки. Ти продовжив тему, підняту Раїсою Артеменко(Лошаковою) (Полтавська область), вірш "Дві втечі" - "...від коханих тікають швидко, від нелюбих ідуть роками..."

Тамаро, так і є.Він довго, ще з зими лежав, а це знайшов його.

А я за слово "мелькнула" спіткнулася, аж до словника полізла :))
Бачу, таки є

Дякую, я його перевіряв також...

!!!

Вірш поданий класно, чітко відчувається драматизм життєвої ситуації. Я взагалі люблю сюжетні вірші, коли - ніби кінофільм перед тобою... Але мені незрозуміла ця, досить красива, фраза -
"Від коханих тікають швидко..."

(Лошакова) Раїса) Про що це? Чому це тікають "від коханих"? Бо невільні? Тоді зрозуміло. Частково. А коли без цієї колізії, то тікають, аж курява встає, від тих, з ким бути просто НЕ ХОЧУТЬ, не готові, бояться, що колись ці "кохані" стануть "некоханими", то краще вже раніше згаснути, щоб не розчаровуватися...

Привіт, дякую! Мені сподобалася думка Раїси Лошакової, тим більше вона підтверджена досвідом (не тільки особистим). З коханими прощаються швидко,якщо є на це важливі причини, не буду їх перераховувати, а від нелюбимих ідуть роками, затягують процес розлучення...

чомусь власне так і є...

Оксанко, дякую!Чому так, я не знаю, але так...