Тут дами горді, недоступні, Все реверанси та кадриль… Розкішні, довгі вділи сукні, Мені незвичний їхній стиль. Вже стали в чергу графи, лорди, Відразу бальний шум замовк, Під перші ноти і акорди, Зашарудів тоненький шовк.
Під полонези і мазурки, під віденський чарівний вальс, в нім декольте і візерунки, так близько, і хвилюють нас... Намиста блиск як аксельбанти, Шикарно вплетена канва, Тонких парфумів аромати, Тримайся міцно голова…
Галантні дами, кавалери, Низький при зустрічах уклін, Розмова в риму ніби перли, Слова кохання із колін. Манерні жести, реверанси, в них бездоганний кожний рух, і монологи як романси, що пестять ніжний їхній слух.
І не турбує тіло втома, По колу рух ніби політ… Із відчуттями, що я вдома, Душею, тілом – тут мій світ! Я ніби в іншій іпостасі, І хтось веде зі мною гру. я дійсно гість, у нашім часі, Не в тому світі я живу… 06. 02.09р.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
