Мої вікна виходять у завтра. Там, де ввечері тепло і завжди багато весни... А ще - хмари пухнасті - hand-made, як то кажуть, із вати. І ще - ти, неодмінно. Такий, як торік мені снив.
З моїх вікон не видно Європи. Там і часу нема - всі століття в єдине злились. Дні у танці хвилястім Диктують у вірш нові тропи. У тих віршах ми двоє. Самі. Так було вже колись
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
