Промокла під дощем до ниточки, а плаття
Вже тіло не схова, що змокло і тремтить,
До тебе я прийшла, зігрій, пали багаття,
Нехай іскриться ніч, а з нею кожна мить.
Я йшла крізь дощ і час, і крізь густі тумани,
Розплетена давно потріпана коса.
Ти зовсім не такий, як в мріях... Це омана?
Чи може то твоя вже змилася краса?
Ми сіяли туман і чаклували хмари,
Гойдалися зірки в калинових гілках,
Чи справді так було, чи може то примара?
Лишився тільки блиск у лагідних очах.
"...В нас не було нічого - тільки день, Для мене - в щасті, а для тебе - звичний. І що тобі мій рай серед пісень Й моя любов, як зайвий знак окличний?!" (Н.Баклай)
"Промокла під дощем до ниточки, а плаття Вже тіло не схова, що змокло і тремтить, До тебе я прийшла, зігрій, пали багаття, Нехай іскриться ніч, а з нею кожна мить..." - еротично... ніжно...заклично!..
Та ну, хто про зиму не писав!.. А ти можеш розвити далі цю тему - тіло, обліплене мокрим одягом... Тіло жіноче... і нехай чоловіки ковтають слину!.. Тамаро, напиши еротичного вірша! Еротика у снігах... Ось і буде зима!
Ларисо, ну кохатися на снігу чи під снігом, то вже ізвращєніє. :))) Хоча... Цікава тема. Може конкурс такий придумаємо? Хто знає, куди фалтазія залетить?
У Нодара Думбадзе, здається, була остання написана ним річ (він помер 1979 року), ох, як він описав у тому романі - як герої кохалися в снігах, кинувши вглиб снігової кучугури фуфайку... О, як то було гарно, зовсім не "ізвращєніє"! Їм було гаряче, от тільки по тому, певно, було холодно - бо машини поруч нема... Коли людина вміє писати і має талант - то це може бути класно!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Головне - щоб воно не було занесено у особисту справу!
Мене теж надихнула Лариса. 
