Промокла під дощем до ниточки, а
плаття Вже тіло не схова, що змокло і тремтить, До тебе я
прийшла, зігрій, пали багаття, Нехай іскриться ніч, а з нею кожна
мить.
Я йшла крізь дощ і час, і крізь густі тумани Розплетена
давно потріпана коса Ти зовсім не такий, як в мріях... Це омана, Чи,
може, то твоя вже змилася краса?
Ми сіяли туман і чаклували
хмари, Гойдалися зірки в калинових гілках, Чи справді так було,
чи може то примара? Лишився тільки блиск у лагідних очах.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
