Осінньо на душі, її заносить листям, Ще трохи - й через край... Юніє травня день, Гойдається садів уквітчана колиска. В мені вже сніг іде.
...Щось проказав і стих, ти був ні в сих, ні в тих, і Я забрела в стежки, що їм кінця - ніде... Про щастя жебонять зірки, від щастя тихі, І сніг, і сніг іде.
Чому твоя любов немов несита рана, Непевна і терпка: загоїться? зведе?.. Немов оця весна, сліпуча і нерання. А сніг безжально йде.
І клин куди не кинь, а в думці - на віки, та Для вічності смішна упевненість людей. Ген пелюсток вогонь - сторіночка відкрита. І сніг, і сніг іде.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
