|
***
сапфірний сон загублені світлини
в закутках згадки вицвілих домів
руїни сходів плівки чи драбини
в чиїх пустотах знімки інших днів
сад в сепії а ми отам чекали
але поблякла повітряна путь
за лінзою дощів не добачали
що інші іскри наших тіней ждуть
ми спам'ятались не могли впізнати
відбитки ті де нас вже не було
гіллясті рами тліли округ хати
і сквер горів залишилося скло
***
осипи сліз без краплі на палітру
розарії ожин та імортелі
нутряний край твого живого вітру
розрідить піднебесні акварелі
реверсія блакиті крила карби
поповнять незаймані дихом рештки
позич для згадки повітряні фарби
і я вернуся якщо відійдеш ти
не потребую дописів дистанцій
смоли рефракцій на стамесках смальту
залиш лишень тональність всіх вібрацій
на серці шрами пензлів та базальту
лиши лиман для валів проростання
за просторінню на згустілім вітрі
нутряну сторону твого зітхання
я темперою витру на повітрі
***
водявим вістрям креслені околи
вертанням лету пролягають ливні
мушель без шуму поглинають золи
душі твоєї скалки отруйливі
зворотна сторона твого повітря
болить і досі у забутім квітні
шукаєш скали винаходиш вістря
та все-таки ці сни були ліквідні
не було часу щоби все згадати
згустілу кров на зламанім рубіні
прозорий подих серце не розп'яте
від неба залишилися лиш тіні
***
дороги наші доплете кружало
троянд поцвілих на небеснім лезі
та що нам взяти з того що зростало
лиш тінь без хвоїн на оскілку стезі
крокуємо за нами никнуть сходи
драбини диму тліють мов фітілі
геть забиває перетятий подих
терпімо це повернення в неділі
***
хай тліє вітер наче в давнім домі
криваві квіти березня з тобою
хай подих в повітрянім переломі
зав'язне птахом синім над рікою
і хай у цій відчуженій неділі
хай хтось махне з-за чорних шиб рукою
я не вернуся у її надії
...криваві крила тіні над труною
***
десь за зламами неба за зливами
де в пелюстки троянд гусне кров
наче янгол з подраними крилами
жду тебе ти повернешся знов
голуб ранений згасне над книгами
догорілими вздовж узбереж
тінь душі глевкуватими кригами
мокрим пір'ям мені упов'єш
і накриються обрії хвилями
небо хтось розіб'є наче скло
за зірницями ночі за зливами
попіл серця заплямить крило
***
буває в снах хтось спогади гаптує
і хтось чужий тиняє по землі
та іноді ще віриться: існуєш
щось рідне никне у пройдешнім дні
в секунди страху та в секунди болю
відповідаю запитам глухим
цвітіння скверів інші ждуть з тобою
хтось інший зве мене отут чужим
буває кажу доля не бувала
повсюди миттю вічністю ніде
кажу комусь що ти не існувала
мов жду когось ніхто вже не прийде
***
такі гаї сьогодні розіп'яті
дощів крижами перегаром глиць
якщо відійдеш залиши в кімнаті
поламане затінення сердець
такі човни тепер мов тінь колисок
хрестам зірвали контури вітрил
душі тенета одягну у присок
хай ще болить відсутність твоїх крил
такі воскові обрії і далі
і дім без тебе попіл без вогню
запалю світоч на старім роялі
ранкове море донесе труну
| 
