розмітили привісками рубців...
***
впізнала тишу трепіт при падінні
займенник зайвий переспіви птиць
окреслення прозорості без тіні
хиткого леза крил на дні зіниць
розколини в текучому кришталі
прогалина в повітрі роси ртуть
дарма вертає лет розлогі далі
деревам що навколішки падуть
нас не було в нестачі того бору
не повторили більше й не цвіли
осколки сліз на бростях осокору
де вітровії крила відняли
***
дерева ніччю в темні глиби
манила млява маячня
допустять витри попіл шиби
стіни без дому край села
насиплю в урну при світанні
осяння пригорілу ржу
скрипітимуть лутки вугляні
ліси у ватрі вітражу
вогням дозволять у промінні
ушкоджувати міражі
ти підпали остачі тіні
задеревілої душі
***
там де ти є небозвід не існує
для єства не потрібно зайвих тіл
завжди вчащає ярий птах коштує
на ранах пліч моїх піщану сіль...
хтось висік крила ангела оздобив
облишив слід відняв вітрам дощі
тобі це тіло вже не до вподоби
бо в тебе не бракує тінь душі
вже не чекай за обріями днини
у ніч без неба більше не прийду
на березі безодні крила з глини
я виліплю і в глиби упаду
***
відливи вітрів вільхи при падінні
і бори ці без стовбурів коней
які могли би зворушити тіні
спустошення з-за замкнутих дверей
у інший простір відкриваю хвіртку
там інший птах колупає сльозу
де ти була коли не було вітру
те що забув повторенням прозву
сади без стін і стан цей що була ти
окрилені тарпани яра путь
мені б лишень порожняву здолати
і двері які деревом падуть
***
птахи цвітуть у повітряній піні
весна ця вже за вічність забрила
але бракує контурів без тіні
душі твоїй без лівого крила
за перегаром пір'яної плівки
шафранні силуети солов'ї
зникаєш за реверсами веселки
в отінення зворотній стороні
приходить ангел щось йому бракує
я дорисую крейдою контур
там де гадаю що повік існуєш
пустелі неба стелють на велюр
птахи горять у піні повітряній
на плівці днів весна цвіте уже
відсутністю у вічнім проростанні
праве плече терпить крило чуже
