Тоді поет, коли своїм пером, керуєш серцем з мудрістю в двобою,
Словами правди пута розірвеш, в змаганні – залишаєшся собою.
Коли здається вже немає сил і хтось тобі фальшує про знемогу,
Повір! Ти все ж людина, а не звір! Добро дарує сильним перемогу.
Словами можна вбити, розсікти. Слова сильніші від гармат і кулі
Лиш той поет, хто зоряні мости стожильно в тілі гаслом пророкує.
Не піддається на облесливі слова, добро і зло - супротиставить,
Бо гріш ціна поетам, як душа кумира-ідола викохує і славить.
Навіщо слави і вінків лаврових?! Тоді поет, як непохитне слово
Серед каміння силоміць цвіте. Великий той, хто в Бога за малого.
Тоді поет, коли життя і смерть - альтернатива правди і любові
Сліпим поетам - пропасть. Ну, а зрячим – поезія в небеснім ореолі.
Живи поете і твори добро! Яка велика сила - народитись.
Поезія – це ти, твоє єство. Не смій, серед негідних загубитись!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
