Осінь відіграла фарбами вогню,

Айстрами багряними у моїм Краю.

Небо заколишує зоряний скрипаль,

В’яне цвіт трояндовий гасне пастораль.

Відшуміло листячко, зажурився сад,

Тихо-тихо  тулиться сірий листопад.

Під легку мелодію зоряних октав

Згадкою зостанеться подих рідних трав.

Часу плин, мов лебеді в долі на крилі,

Срібною краплиною  лестяться дощі.

У танку прощальному осені каприз,

На вітру погойдує одинокий лист.

Скоро з перламутами шаль одягне ліс,

Білими сніжинками запорошить ніс.

Заворожить казкою зимонька зима,

Від усмішки скотиться зоряна сльоза.