Ох, Києве... Мій рідний милий Києве, З роси й води твоя свята земля. Не спалено, не знищено Батиєвим Ні Гітлером, ні хамом москаля.
А ти стоїш, немов святий і пишний, В каштанах потопаєш край Дніпра. Лиш теплий вітер легко заколише Тай кине згадку про героїв, що нема.
Але від них навчились ми любити Ще дужче згуртувались пліч-о-пліч. В своїм житті не встигли все зробити, Тому зірками падаєте в ніч.
На тихе плесо серед хвиль сріблястих, І котяться луною десь громи. Немов молитви за людей воскреслих За те, щоб були ми свобідними людьми.
| 
