***

Віддам тобі зорі

І небо віддам,

І серце любов’ю

Ділю пополам.

Та ти, невблаганна,

Сказала мені:

Я буду кохана,

Але – вдалині.

            ***

Сонце, мов метелик,

В сині неба звисло,

Райдуга у берег

Вперлась коромислом.

Гублять дзвін весняний

Кришталеві грози,

В колиханні п’янім -                                                                                                                          

Троянд білих сльози.

На застиглі верби,

На ромашки білі

Сонце сипле перли

Променем тремтливим.

Проганяє смуток

Неба синь безмежна,

Благодатна рута

Чиста і бентежна.

В серце назбираю

Я букет весняний,

В душі зігріваю,

Поки не зів’яне.

            ***

Я бачу образ твій в воді,

Туману променеві коси,

Де зорі, мов ранкові роси,

Вплелись в куделі золоті.

Як жаль: зустрів тебе в той час,

Коли вечірня чорна хмара

Дощами слізно заридала,

І образ твій поволі згас,

Такий привітний і простий –

Ковчегом місячним відчалив

І нас навіки вже віддалив

Той дивний ранок золотий.

            ***

Ніжні мої мрії –

Радісні й сумні –

Принесли надію

Сині журавлі.

Принесли весною

В незабутній час

І вони зі мною

Поріднились враз.

Виплели любов’ю

Зоряну вуаль,

Рознеслися кров’ю                                                                                                                        

Радість і печаль.

Відійдіть від мене,

Станьте вдалині,

Під шатром зеленим

Залишіть сумні,

Радісні збирайте

У букет весни,

Людям посилайте

Променем ясним..

Ніжні мої мрії –

Радісні й сумні –

Принесли надію

Сині журавлі.

            ***

Від зорі і до зорі

Косять сіно косарі,

Сушать місячним теплом

Біля ставу за селом.

Ніжні стебла осоки

Розлетілись на боки,

Гублять вранішню росу -        

Свою зоряну красу.

Від зорі і до зорі,

Косять сіно косарі.

Косарі, вітри нічні,

Дуже жаль ваш труд мені!

            ***

Маки червоні, ці зніжені квіти,

Цілують долоні, росою умиті.

Ти вийшла нарвати букет на світанку

І маком здаєшся у променях ранку.

Виблискують маки білі й червоні,

Їх треба зібрати докупи в долоні,

Щоб в них оселити любов чи розлуку.

До маків червоних тягнуться руки,

Маки червоні, кому вас віддати,

Кого я ще зможу, як вас покохати?

У ваших пелюстках – кохання відкрите,

То ж квіти ці вічно я буду любити.

            ***

Так гарно надворі:

Ген птахом далеким

В безмежнім просторі

Кружляє лелека.

І ніби з землею

Вона розстається,

Милуючись нею,

У небо все рветься,

Де марево світла,

Де свіжість блакиті,

Щоб сонцем зігрітись

І крил не спалити.

            ***

Вибілила осінь стебла на покосах,

Трави запізнілі хвилями знялись,

Відступає босо літо в чистих росах,

Журавлиний клекіт розриває вись.

Тихо, безнадійно листя з віт злітає,

Ген пасеться стадо, ще блискуча Рось.

Мов сріблястий зайчик, сонце догорає

І отари хмарок вже розсипав хтось.

Вибілила осінь стебла на покосах,

Ранньою сівбою далечінь звело

І зерно пшеничне з дощиком розкосим

Зеленню розкішно, щедро проросло.

19.12.09.

                    ***

Кости перемыты среди бела дня,

Разговор соседок – языков возня.

Но не буду плакать, злобу затая, -

Скорбь незваным гостем в доме у меня.

Догорает солнца серебристый луч,

Я, видать, порою просто невезуч,

Засвечу огарок восковой свечи

И молитву Богу вознесу в ночи.

Испрошу прощенья, испрошу любви:

Бог мой добрый, строгий, Ты мне помоги.

Я в миру блуждаю и Тебя прошу:

Ты меня помилуй, ведь я так грешу.

И луну, как милость, вдруг Он подарил,

Мир, дотоле грустный, от любви ожил

Вспыхнула зарница радужной дуги -

Бог услышал просьбу: Ты мне помоги!

31.08.01.

            ***

Я не хочу платить вдвойне

И повторять ошибки,

Я не хочу дарить тебе

Лукавые улыбки.

Я не хочу и не могу –

Пусть сяду и заплачу.

Но вновь тебя не обниму:

Я не могу иначе.

Я не хочу, я не могу

И вновь тебя не позову

В полёт  любви высокий.

И пусть неправильно живу, -

Твоей я правды не пойму –

Пусть буду одинокий.

22.02.04.

            ***

Я век хочу тебя любить

За ласки и тревоги,

Иначе, друг, зачем и жить,

Коль гладки все дороги?

Когда в пылу тревог земных

Ты ищешь утешенье,

В словах горячих и простых

Есть ласка и забвенье.

Покорно взгляд свой ворочу

От жизни одинокой,

Там, где тревоги по плечу,

С пера спадают строки.

26.04.04.

            ***

Подойди, родная,

Сядем у ручья,

О встрече мечтали

Долго ты и  я.

Под небесным сводом

И под шелест ив

Обретём свободу

Мы чувствам своим.

Пусть под вечер клонит,

Не видать лица,

Там, где слов не молвят,

Говорят сердца.

31.07.05.

            ***

Я вас простил, давно простил,

Что нелюбимым вас любил.

Что делать мне? Винить себя?

Ведь чашу жизни выпил зря.

Я вас любил, я не сыскал

На вас так схожий идеал.

Улыбки многих дам имел,

Но сердцем принять их не смел.

Я вас любил, увы, чужой;

Не стали вы моей женой,

А, повстречавшись, вам сказал:

 «Я вас любил, я вас искал».

 «Спасибо! - Услыхал в ответ, -

Что я любимой столько лет

По жизни прожитой земной

Была и буду лишь тобой».

                  ***

Подожди, подожди,

Я тебя провожу.

Не спеши, не спеши

Уходить за межу.

Я тебя не встречал,

Я тебя не терял,

Просто где-то в душе

О тебе давно знал.

Подожди, подожди,

Раз уже ты со мной,

Помолчи иль скажи:

Сколько стоит покой?

И куда убежать,

И к кому постучать,

Чтобы то, что нашёл,

Мне в душе – не терять?

Подожди, подожди,

Просто мне подскажи:

Сколько стоит любовь

Без страстей и без лжи?

Я тебя провожал

Каждый раз в никуда,

Провожал и встречал,

Как впервые всегда.

04.11.09.

               ***