Пишеш, ніби малюєш зимові краєвиди!А я більше осінь полюбляю...Хоча, всі сезони для небайдужих красиві і неповторні у своїй красі.

Я теж люблю осінь, але зима по-своєму прекрасна. Особливо останні дні - просто зимова казка. Шкода, що не був у ці дні в "Софіївці", уявляю, як там зараз гарно!)))

Я зимою там також не був, в Умані був в зимові місяці, але брак часу не дозволив.На жаль...

Ну от. А я вже був і цієї зими. Але ж снігу не застав. Оце б тепер туди рвонути!)))

Так. Кожен сезон - неповторний. І зараз просто зимова казка, шкода що ми зараз не в "Софіївці". Уявляю, яка там краса! Дякую, друже, за відгук!)))

Яке відчуття у вірші того, що існує незалежно від нас - цвьохкання льоду, віяння вітру, вічності!..
Цікаве порівняння: лінивий вітер і філософ.

Дякую, Тамаро. Радію, що щось знайшли для себе у вірші!)))

Коли вслухаєшся і вдивляєшся в природу, стільки цікавого відкривається. Дякую, Тамаро!)))

Це точно, Ярославе! В мене є цілий підбір фото " В об"єктиві натураліста", те, що бачить моє око, особливо під час походів.Які є витвори природи і скільки тоді уяви!)))

...І лід зміцнілий де - не - де
Батіжно цвьохкає з льодини .
Супер!.. Не раз чув, адже працюю біля води, оте "цвьохкання", проте сам так влучно сказати не зміг.

Дякую, Вікторе за відгук! А де ж ти там працюєш біля Вишгородської води?)))

Треба не працювати в той час, а просто вслухатися. І почуєш, друже, Вікторе. Просто поброди над водоймищем і послухай. І почуєш. Це буде інша - наша поетична робота!)))