СОТВОРЕННЯ СВІТУ
(стародавня язичницька легенда)
(за С.Плачиндою)*
І
Коли мій світ був
юний, як весна,
Лиш темрява у ньому
панувала,
Похмура і важка
була вона,
Мов безконечне ночі
покривало.
Нема тобі ні неба,
ні землі,
Ні сонця, ні води –
пітьма сувора,
І всесвіт потопав
увесь в імлі,
Сповитий, мов дитя,
в холодний морок.
Та світлий спис
пронизав тьму, здалось,
Мов блискавка
розбила сон глибокий,
Густюще пасмо
відьомських волось
Прорізало і
висмикнуло око.
Питався хтось:
звідкіль взялось воно
Й летить куди – з
нізвідки і в нікуди?
- Справіку око нам було дано, -
Сказав так волхв. І
зрозуміли люди, -
Із вічності у
вічність стільки літ,
Летіло, мчало око
те назустріч.
- З старих світів створити Новий світ, -
Вслід за волхвом
промовив Заратустра.
Сльозу зронило око
– й диво з див
Тут сталося. Йому
мільйони років,
Тут першобог і
першоптах родивсь,
Подвійну назву мав
він: Род і Сокіл.
Розправив крила
мудрий Сокіл-Род,
І колами кружляючи
над оком,
Він золоту сльозу –
(зачаття код!)
Пустив росою з
верховин високих.
І ось раптово розрослось воно –
І острів серед
мороку зринає,
Пустив і срібну
слізку заодно –
Вже озеро Води
живої сяє.
Й зелена впала
слізонька-роса –
Зросли яскраві
квіти величаві,
Й густі зелені і
високі трави –
Життя нового врода
і краса.
І сів зраділий
Сокіл поміж трав
І нову думу думати
почав.
20.11.7518 р. –
27.04.7519 рр. (Від Трипілля) (2010-2011)
*Сергій Плачинда
«Міфи і легенди давньої України»,
Київ, «СПАЛАХ» ЛТД
1997.
|