БАНЯ І
СУСІД МІЙ ВАНЯ
(літературна пародія-фантазія)
З весни я не купаюсь голяка,
Не
бігаю з дощем наперегони.
І нині
- теж, хоча зима м’яка,
Бо є
причина. Ні - не забобони.
Це -
погляди очима, як у ґав,
З-за
тину. Натерпівся, годі.
А бігав
як (лише побудував
дубову
лазню) - на басейн в городі...
Сусіди
по маєтку… Сердив їх,
Як з
лазні я розпареним і голим,
Горлаючи,
підстрибуючи, біг.
Зурочили…
Не знав би я ніколи,
Що так
буває; а в йордань річну
З
молитвою пірну цієї ночі,
І
викупавшись досхочу, почну
Міцнішати.
Хто хоче - хай зурочить.
Вроки
Олександр Дяченко 2009
З весни я не купаюсь голяка,
Не хочу нариватися на сварку,
Мої сусіди заглядали в шпарку
І сталася історія така.
Була на дачі в мене фінська баня,
Не раз туди я паритись ходив
І поруч викопав – о диво з див –
З холодною водою калабаню.
Туди пірнати голим полюбляв,
І з криком я вискакував із бані
Й «шубовсть» з розмаху. А сусід мій Ваня
Із жінкою в бінокля підглядав.
І заздрив, а сусідоньку-небогу
Спокуса так ізнагла узяла –
Бо
«господарство» більше, ніж у нього,
Й вона вчащать до мене почала.
І я огородив свого басейна,
(Хотіло в чергу стать жінок село!)
Та це мене, немов того Хусейна,
Від кари врятувати не змогло.
Він підстеріг, коли ми розважались,
Підкрався тихо, неймовірно злий –
Усе моє мов кинув на поталу
Й будівлю дерев»яну підпалив.
Ми з
переляку вискочили голі –
Стоїть сусіда із дробовиком –
Навчив він нас гасати голяком,
З сусідкою «із»їли» ми «пуд солі».
Як стрельне із таким сердитим риком,
Ах закресали іскри по стіні!
Два в унісон – несамовиті крики,
І дві великі дірки в паркані!
19.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012)
|