Василю, щось на Вас це не схоже... Може це холод так впливає на людей, але сама, останнім часом ходжу у такому настрої. Найкраще від пессимізму рятує улюблена робота! Вірш дуже цікавий, особливо мене вразила остання фраза:Хрест – остання щогла на човні. Безпросвітно боляче мені. А Ви не хочете приїхати у Чернівці?... Запросіть мене, будь ласка, на липовий чай, я так давно його не пилаЮ а з Вашим віршем згадала, що дуже його люблю... Аж запах відчуваю!
А коли "лелеки плентаються" - то, значить, ще будуть нові діти , ну, наприклад, онуки! То ж життя триває! А я люблю дощ, то мені й "перехрестя мокрі" - якось не противні. А яка розкішна метафора:"Хрест - остання щогла на човні"! Дякую.
Дякую! Вчора мій редактор книги подарував останню книгу мені.... свою.... я кожне вірш читала разів по 20, змістів повно в кожному рядку. Так от. кожен сонет прорізається на рядки і прочитується як завгодно, кожен рядок відповідає один одному римою, потім так само по змісту до всіх інших.... то титанічна праця.... але яйого читати треба підготовленим.... Я половину мушу із тлумачним словником читати.... Але кайф такий! То диво! дехто вже побачив зв'язок моєї плутаної подвійної чи й потрійної назви з редактором.... але то, радше, мій вибір редактора був обумовлений саме цими баченнями))) мені дуже близько!
Софіє, читала вступне слово до твоєї книги Василя Кузана. Він не тільки пише чудову поезію! Він зміг відчути чужу, зрозуміти, перенести через себе і дати такий огляд, прочитавши який ще більше хочеться якнайшвидше побачити твою книгу. Вітаю ще раз і ще раз мої найкращі вітання із влучною і оригінальною назвою. Така назва не може розчарувати!!!
Дякую, Любонько! Вчора саме цим питанням намагалась зайнятись, але часу не вистачило - мала зустрічі по роботі... Хочу презентувати в Києві і в Умані. Правда, не знаю, як то буде, але хочу)))