Олексію, твій ЛГмає гідну рису, яка протилежна гордості (гордині) і бажанню підносити себе над іншими, тобто покірність. Ця риса сплітається з людиною і не є залежною від обставин. І раптом... "Окови порву! "
- Що це, відчай?
Але ЛГ знає, що "А доля-неволя диктує своє…". Тобто, душа його метається, шукає і...навіть "заблуждается"(рос.) в тому, що прожив "не своє, а чуже", що "ніби не жив на планеті". Він уже майже готовий співати гімн для гордості (Я зроблю так, як я хочу) та "тільки пізно уже". Хотілося б більше оптимізму. Але, це мені хотілося б...Повір, дійсно хотілося б, щоб твій ЛГ не був заручником обставин і рабом умовностей.
Дякую! Ти дуже гарно передав стан. Просто сам стан не з кращих. Життя є життя.

З віком ЛГ зрозумів, що був рабом...Промовчав коли треба було кричати, сміявся, а треба було плакати, плакав, а треба було сміятися...І ще зрозумів, що не він сам ішов по життю, а його вели якісь сили, він для себе вирішив, що то і є - доля.І людина так мало на що впливає, а коли хтось думає, що сам будує своє життя, йому так просто здається.ЛГ став - фаталістом( Людина яка сліпо вірить у долю)

Я це зрозуміла, Олексію. Тільки мені здалось, що він уже й хотів би протистоять долі, а це протиріччя фаталізму. Мабуть, я занадто складно пояснила в попередньому коменті

То просто роздуми ЛГ. І її Величність доля впливали, і умовності,і традиції виконуючи які проживаємо ніби не своє, а чуже життя...Одна спостережлива жінка довго працювала у хоспісі. Відповідно часто розмовляла з людьми які уже на порозі смерті, 70% з них жалкували, що прожили не так як хотіли б прожити цей короткий відрізок часу. Жили для когось, виконуючи невідомо ким придумані норми і правила не завжди логічні і правильні, і таке інше... і про це їй казали, а вона написала статтю, яка мене вразила своєю правдивістю.

Це так. З цього приводу можна довго і безкінечно...Бо, не все однозначно (скоро це стане крилатим виразом))). Я думаю, колись продовжимо...

Олексію, а може отут краще:

"Смиренно пройшов, оглянувся назад,

Устави побачив затерті"

бо далі по тексту ЛГ говорить про себе у минулому часі.
А вірш дуже гарний, замислює і зачіпає.:)

Адель, дякую! Так і є, неуважний. Виправив.

Проблемний вірш. Але в цій темі багато неоднозначного...
Свобода - це прекрасно. Але в житті жодної людини вона не сягне абсолюту, натомість завжди буде обмеженою чимось (та й багато чим). Звісно, треба долати перепони, але те, чи можна схвалити таку поведінку, залежить від мети її суб'єкта...
А коли хтось чогось дуже бажає, а отримати не може через обставини-перешкоди, переважно, лишається не задоволеним... А, може, це, врешті, на краще для нього?
Але бути слабкодухим і плисти за течією не можна. Якщо ціль добра, до неї треба йти, долаючи всілякі бар'єри.
Але немало залежить від характеру, внутрішніх якостей...
Взагалі, складна тема. Якщо глибоко замислитися, можна сильно заплутатися...
А вірш дуже гарний, гідний уваги, поза сумнівами.

Дякую, я знаю, що він проблемний. На рівні сприйняття кожною людиною факту долі, хто як хоче, на істину не претендує мій ЛГ, хай кожний думає як йому зручно, але долю не обдуриш!

Льоша, скажи ЛГ, щоб тримався. Завжди знайдеться час на своє життя, але не завжди у тому є сенс. Щось таке написала, але думаю, - ти мене зрозумів.