***
Весілля потай…Шлюбні ночі
Ми творимо посеред дня:
Лице – в лице і очі в очі,
Аж ранок соромом зайнявсь.
Уста в уста, до тіла тіло,
Устав над нами свіжий день,
Знялися душі й полетіли
Кудись подалі від ідей
Два серця б’ються в наших грудях:
Моє – в тобі, твоє - в мені,
Два серця наших нас не судять
За двоє світлих шлюбних днів.
1997
В. Висоцкому і собі самому.
Він загнав до скону свої коні,
Хоч і віжки струнами натіг.
Лопнули вони. Від камертонів,
Відбринів і обірвав забіг.
Дивно, бо й мої воли сивенькі,
Що лиш знали то «цабе» , то «соб»
І тяглися сумно помаленьку
Теж уже зірвались на галоп.
2001
9. Моєму псові, сучому синові.
Привіт, кудлаю капловухий,
Мій песе ( а чи може «псе»)
А він собі за вухом чуха
І посміхається на це.
У заблошивлинім кожусі,
Що шматувався з бою в бій,
По реп’ясі на кожнім вусі,
А карий погляд ніби мій.
Реінкарнутися ми мрієм:
Я гавкатиму – щоб я здох!
А ти як зробишся Андрієм
Вже не шкодуй мені кісток.
2004
***
Бреде знов день брудний і сірий,
В нім – сіроодіжна людня.
Всі шкіряться, як сірі звірі
і сірошкірість їх єдна.
Під сірістю тамують хижу
Сіромані тну сучу суть,
Водночас гавкають і лижуть:
Куснуть – лизнуть, лизнуть – куснуть.
Гризуть, як хижі сірі миші
Сирі сирятини шматки,
Не жити прагнуть, а лиш вижить,
Щоб поросить іще таких.
Веселка наша невесела,
Панує сірий колір в ній,
Бо поселився у оселі
Мертвотно-сонний сірий змій.
2001
|