За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ…

2015-02-20

20 лютого в читальній залі центральної районної бібліотеки ім. В. Симиренка відбувся вечір поезії, присвячений Міжнародному дню рідної мови та річниці з часу загибелі Героїв Небесної Сотні «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ…».

Вперше Міжнародний день рідної мови святкували 21 лютого 2000 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі. Одне з його завдань – привернути увагу міжнародної спільноти до проблеми збереження всього розмаїття мов і культур світу.

Мова – найсильніший інтегратор народу, це вона об’єднує нас, таких різних зовнішньо і внутрішньо, представників різних статей, соціальних та вікових груп, політичних партій, релігій і конфесій у велику спільноту – Народ і Націю.

Нині в нашому суспільстві все більше людей прагнуть спілкуватися літературною українською мовою. Це відбувається завдяки неймовірному піднесенню національної самосвідомості після подій Революції Гідності 2013-2014 років.

Цими днями виповнюється річниця з часу загибелі героїв Небесної сотні. Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Україна горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України президент видав УКАЗ про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні, яким в Україні встановлюється День Героїв Небесної Сотні, який відзначатиметься щорічно 20 лютого.

Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого 2014 року на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку. Навколо вибухи, стогін, горе. То до нас прийшла війна. Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні не тільки українською мовою, бо за незалежність та свободу України боролися та загинули люди різних національностей. У пам’яті нашого народу назавжди збережуться світлі образи вірмена Сергія Нігояна, білоруса Михайла Жизневського та інших. Сергій дуже любив і прекрасно декламував Тараса Григоровича Шевченка. Улюбленою піснею Михайла була лемківська тужлива балада «Гей, пливе кача». Складаючи шану героям, саме під звуки цієї пісні проводжали в останню путь загиблих на Майдані.

Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця Небесна Сотня своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!».

Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти.

23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-і вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер вони набули нового змісту. Тепер вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, хто ці герої – військові, які зі зброєю в руках захищають східний кордон України, лікарі, які рятують поранених в АТО, волонтери, на чиїх плечах тримається наша армія.

Присутні на вечорі хвилиною мовчання вшанували немеркнучу пам’ять загиблих героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції та мирних жителів.

В цей складний для України час, чутлива душа поетів не змогла не відгукнутися на біль своєї країни. У книжковому видавництві міста Кременчук побачила світ збірка поезій «Осінь у камуфляжі». Фінансували видання цієї чудової і необхідної багатьом сьогодні книги самі автори. Ініціатором створення збірника, упорядником виступила поетеса Таїсія Цибульська. Це не просто вірші. Не просто збірочка поезій... Це згусток живої енергії, що втілився в книгу. Кожен автор промовляє з любов’ю і ділиться тим, що було посіяне, мов озимина, тривожної осені 2013-го... Тим, що не вимерзло серед холоду зими і дало сходи весною 2014-го. Що пекло у серцях і тяглося до Неба під гарячим літнім сонцем, та рясно й болісно зродило восени... Ця книга не схожа на ті, що були досі. Вона особлива. Осінь у камуфляжі...». Книга вже пішла до читача, а головне - вона пішла на схід, до тих, кого хочеться зігріти теплом поетичного слова. Майстри пера з усіх куточків України промовляють до нас з радістю і сумом, любов’ю і ненавистю, відчаєм та надією. До книги увійшов і вірш нашого земляка - поета, автора декількох поетичних збірок, засновника поетичного сайту «Натхнення» Олексія Тичка.

Іще такої осені не знали,

Не бачили, щоб листячко руде,

Обпалене війною, а місцями,

Простріляне, висіло де-не-де.

Сумна, безлюдна, ніби кримські пляжі,

І реквієм звучить у небеса.

Душа і та, здається, в камуфляжі –

Заплакана, зіщулилась уся.

Сталевого ще «броніка» на неї,

Хоча і так простріляна давно.

Знервовані безсонням, ніч на стелі…

В тилу своя війна, своє АТО.

Зміни нарешті осінь – настрій, стяги,

Усі зелено-жовті кольори.

А хлопцям із АТО – вони, трудяги –

Вклонися і додому відпусти.
 

Олексій Тичко зробив презентацію збірки «Осінь у камуфляжі».

На вечорі власний вірш про події на Майдані виконав місцевий поет Олександр Ткаченко.
Свій патріотичний вірш прочитала учениця 9 класу Городищенського економічного ліцею Поліна Масюк.

У заході взяли участь старшокласники економічного ліцею на чолі з вчителькою Юлією Осадчою, працівники галузі культури міста, державних установ, творчий та сімейний дует Діани та Василя Матющенків.

Захід провели працівники бібліотеки – завідувачка відділу обслуговування та маркетингу Тетяна Зубко та бібліотекар Тетяна Заболотня.