З десяток років складаю у фотоархів світлини, на яких обличчя земляків. Сусіди, куми, друзі, їхні діти і онуки, а ще колеги і випадкові фото незнайомих людей, десь зустрічалися і може навіть, і не спілкувалися, а у архіві вони є. При створенні відео, використав невелику кількість фото з Інтенету, на них також жителі Городища. Час не стоїть на місці, на жаль, декого уже нема серед нас...
У кожного своя доля, кожний несе свій хрест. Інколи здається, що вагу хреста ділили на двох, а ніс один. Тодось Осьмачка народився в 1895 році в с. Куцівка, тепер Смілянський район, Черкащина, в селянській родині. Брав участь у Першій світовій війні, в 1925 році отримав вищу освіту, писав вірші і прозу, видавав збірки, постійно критикував комуністичний режим, переслідувався владою, був арештований в 1933 році. В 1942 році переїхав у Львів, в 1944 році потрапив до Німеччини. Після закінчення Другої світової війни жив у різних таборах для переміщених осіб, блукаючи по країнах Європи. З 1948 року мешкав у США. Член емігрантської організації «Мистецький український рух». Помер 7 вересня 1962 року далеко від України, аж у Нью-Йорку, США. У цій короткій біографічній довідці тільки основні моменти його життя і то не всі, а скільки всього було… До вашої уваги пісня на слова Тодося Осьмачки
Мені щастить, за відносно недовгий період перебування в творчому середовищі, я познайомився з багатьма непересічними, творчими особистостями. З особливим теплом говорю про Валентину Федорівну Кузьменко-Волошину. Подивіться цей короткий фільм, все сказати за 15 хвилин не можна, та і за годину, дві також не скажеш, але основні моменти з творчого життя художника і поетеси все ж таки показав.
Нарешті до моїх рук потрапила книга «Городище – рідне місто» . Вона написана моїм земляком, журналістом і письменником Володимиром Чосом. Ще не готовий сказати про неї щось по суті, бо тільки картинки проглядаю…Але навіть не читаючи ще, уже бачу, яку величезну роботу зробив Володимир. Архівні світлини, багато фактів з історії і нашого сучасного життя. Прізвища, дати і навіть про мою скромну персону згадано, дякую! У кожного жителя нашого міста ця книга повинна стояти прочитаною в домашній бібліотеці.
На сайті я вперше, тому ще не дуже знайома з користувачами, але деяких все ж таки зустрічала у своєму житті. Це мій вірш і я б дуже хотіла почути вашу думку) дякую:)
Ці рядки написані мною на прохання нашого керівника Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди, народного артиста України Юрія Курача. Відтепер вони постійно звучать у концертних виступах капели, коли виконується цей номер.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
