На цьому пан В. Колісніченковський із польського сейму не зупинився. Він так  палахкотів у ореолі своєї об’єктивної промови, що наводив й інші факти.

-                           Я, препрашам, вельможне панство. Але нашій Армії Крайовій з англійські літаки скидали зброю, обмундирування, харчі. Це все називалося привіт від Сікорського. Ми ще мали  підпільні  зброярні. Там виготовляли класну зброю і все то для армії Крайовиків і все то на драба і хлопа. Під оціпеніння зали і розтулені роти польських депутатів( я так гіпотетично уявляю той виступ В. Коліснеченківського у сеймі чи на Варшавському телебаченні), якийсб пан  не витримав і крикнув:

-                      То шляк би тебе трафив! Що ти принижуєш нашу  гонорову  Армію Крайову?! Що ти хочеш цим сказати, що за наші доблесні вояки, офіцери, які під Варшавою порозстрілювали  червоних офіцерів тоді, на Волині, не могли впоратися  з тими сільськими драбами і хлопаками? То ж що це, препрашам ,  поважне панство, виходить, якщо ми нині на весь світ  плачемо, що нас  били в хвіст і гриву українські драби, влаштували нам геноцид на своїх окупованих територіях, не маючи підтримки ані від УССР, ані від  Третього Рейху, бо ті розлючені хлопи, різуни і зарізяки ще й воювали з тими двома тиранами - Сталіним і Гітлером і не забували, перепрошую,  нашого вождя і генерала Сікорського з його Армією Крайової. То я перепрошую барзо...

   Якщо б раптом хтось у сеймі того дурнуватого пан Колісніченковського( іншими ж словами такого  польського хлопа не назвеш)зупинив, то він ще й поніс би документи і факти про ті  Волинські події  на Варшавське телебачення і для підтвердження своїх слів там би і зачитав  деякі документи. Ось один із них:”25 листопада 1941 року. Доповідна Айнзацкоманда С/5 поліції безпеки і СД”  . В ній писалося, що ті прокляті бандерівці після 30 червня 1941 року дуже розгнівалися на  Адольфа Гітлера, який наказав їх по арештовувати і порозстрілювати  частину міністрів оголошеної самостійної держави Україна,  а очільників - Бандеру, Стецька й інших відіслав у концтабори, де Бандера вже мав  честь ще за поляків сидіти чекаючи  розстрілу, який згодом замінили вічним ув’язненням. А далі, мовив пан Колісніченковський,  вище назване керівництво  Айнзацкоманда С/5 доповідало, що Бендера готує повстання у Рейхскомісаріаті (Україна), мета якого — створення незалежної України і він же пропонує...Цитую: ”Всіх активістів руху Бандери треба негайно арештувати і, після ґрунтовного допиту, таємно знищити як грабіжників»...

       Секретна записка з канцелярії Гітлера свідчить, що гітлерівці, після того, як  українські поліцаї   пішли в УПА і порушили  спокій в тилу гітлерівців, наказали їх замінити нашими кресовяками, а бандерівців оголосили ворогом номер один Третього Рейху, після яких йдуть на знищення  комуністи і червоні партизани.  На цих документальних відомостіх пан Колісніченковський  не зупинився. Щоб  показати свою ерудицію перед мільйонним польським телеглядачем  розповів, що він читав книжку польського письменника( здається „Дзвони у вечірніх сутінках),  в якій польський автор розповідає з чого почалася  „Волинська трагедія”. От тільки він забув прізвище автора, але то не має значення: кому треба той знайде. Так  ця книжка починалася з того,   як абверівці (Ваффен-СС виникли в нацистській Німеччині на основі штурмових фашистських загонів. Підпорядковувалися безпосередньо рейхсфюреру Гіммлеру і Гітлеру) переодягли чоту( роту) своїх спец агентів, котрі  прибули на двічі окуповану Українську територію( спочатку поляками, а потім - німцями) і вирізали на Волині перше польське село.  З того й почалася „Волинська різня”. Абверівців потирали руки. А ось ще одне свідчення знаходимо в секретних документах німецького рейху «із донесення про подіі у СРСР № 187. Берлін, 30 березня 1942 р. Секретна справа Райху! Начальник поліції безпеки і СД...Сьогодні точно встановлено, що рух Бандери забезпечує фальшивими паспортами не тільки всіх своїх членів, а й також євреїв”.

       Але тут пана Колісніченковського перебили. Сказали, що його час на телебачення завершився, а  тема про забезпечення бандерівцями фальшивими документами жидів( у Польщі євреїв досі не по совєтські називають чомусь жидами- ОЧ), то є інша тема.  Але до мікрофону підійшов інший поляк. Він сказав:

   - Панове, але ті всі люди на той час належали до статусу  польських громадян. Вони мешкали, дружили й одружувалися і любили одне одного, незважаючи на  своє походження. Мешкали на одній території. Може, ми, поляки,  з ними поводилися віками, як з бидлом, не маючи їх ані за людей, ані за поляків, називаючи тільки мало поляками. Нібито меншовартісними.  Може, ми під час пацифікації змусили їх викинути гасло „Хоч з чортом, аби не з ляхом”. То, може, то не є  Волинська різня. Може, то є повстання русинів проти своїх гнобителів . То ж таки нація. Велика нація. Русини, рутени, мало поляки, як ми їх називаємо, а москал і- малоросами, є спадкоємці Київської Русі. Це велика європейська нація,  зі своєю древньою історією, культурою, мовою. Перші слов’яни, які принесли Хрещення усім слов’янським народам, і не тільки слов’янським. Дали світові стільки видатних  імен. Може час покінчити з власною  зверхністю, своїм національним гонором. Ненавистю до них. Ненависть породжує ненависть. Любов породжує любов , дружба породжує дружбу. Бо якщо ми пробудили  ненависть, то  перед нею , як ми тепер бачимо, виявилася безсилою навіть професійна Армія Крайова, і  зброя пана Сікорського. Може, час простити і ми будемо прощені. Може, час подати  один одному руку, перегорнувши чорну сторінку в нашій історії і розпочати її з чистої, білої.

    Звичайно, все це  тільки художній прийом. Гіпербола. Всього цього, на жаль,  чи на щастя, не трапилося, а ні в Польському сеймі, ані в Держдумі Російської Федерації.

Колісніченковських, я певен, ніколи не народить Польща, як Калєсніченкових  Московія. Ні там, ні там ніхто  уподібниться до унтер - офіцерської вдови і відшмагає себе по грішному тілу. Та й не треба. Боляче тільки, що такі

 „об’єктивні” покидьки, як Колініченков і Калісніченковський ,  є тільки в Україні. Ними , на жаль, нині ще хоч греблю гати, котрі не тільки за орден, чи 30 срібняків від чужої держави продадуть і рідну матір, а навіть за личку на погон хоча б молодшого сержанта , чи у крайньому випадку за тонюсіньку личку єфрейтора.

                                                                                                              ОЛЕГ ЧОРНОГУЗ