Я так тебе ще мало знаю, Та, хоч мої знання малі, - Моя любов не знає краю До української землі. В пориві творчої жадоби, Я не прохав ніде жаги, А просто змалку гнав худобу На приозерні береги. Всі кольори в піснях і звуки, Які у мене на устах, - Подарували теплі луки, Або знаходив у струмках. На дні студеної криниці, Неначе у казковім сні, - Купалось сонце, як жар – птиця, І клаптик неба там яснів. Гули джмелі навколо в травах, Немов у небі літаки, А я відринуто гугнявив Не вірші ще – якісь рядки. Про синю далеч неозору, Та неслухняну череду, Про маму добру і сувору, Тоді ще зовсім молоду. Шуміли приязно дерева Мені здивованому вслід, Коли у спеку полудневу Вертав корів я на обід. Я бачив це не раз, не двічі, Не із віконця звіддалік, - Тому й кажу усім у вічі, Чим зачарований повік.
22.01.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (29.01.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Дякую! Вчора мій редактор книги подарував останню книгу мені.... свою.... я кожне вірш читала разів по 20, змістів повно в кожному рядку. Так от. кожен сонет прорізається на рядки і прочитується як завгодно, кожен рядок відповідає один одному римою, потім так само по змісту до всіх інших.... то титанічна праця.... але яйого читати треба підготовленим.... Я половину мушу із тлумачним словником читати.... Але кайф такий! То диво! дехто вже побачив зв'язок моєї плутаної подвійної чи й потрійної назви з редактором.... але то, радше, мій вибір редактора був обумовлений саме цими баченнями))) мені дуже близько!
Софіє, читала вступне слово до твоєї книги Василя Кузана. Він не тільки пише чудову поезію! Він зміг відчути чужу, зрозуміти, перенести через себе і дати такий огляд, прочитавши який ще більше хочеться якнайшвидше побачити твою книгу. Вітаю ще раз і ще раз мої найкращі вітання із влучною і оригінальною назвою. Така назва не може розчарувати!!!
Дякую, Любонько! Вчора саме цим питанням намагалась зайнятись, але часу не вистачило - мала зустрічі по роботі... Хочу презентувати в Києві і в Умані. Правда, не знаю, як то буде, але хочу)))