Дідусь низенький, кволий, щуплий, Ліс озираючи навкіл, Казав мені: - "…отут у дуплах Знаходив мед я диких бджіл. Могли б засвідчити гіллясті, Якби уміли це, дуби, Що на іглиці попелястій Колись тіснилися гриби. Суниці влітку червоніли, Між різнотрав’ям рясно скрізь, А нині ліс закіптявілий Мене доводить аж до сліз. Не чути як довбає дятел Сосну безвинну цілий день, Зате сміття кругом загати…” - Казав дідусь без теревень…
02.02.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (06.02.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
"Зате сміття кругом загати…" Ми нація, яка не поважає себе, грязно не тільки на поверхні, грязно у наших душах. Вірш гарний, отой передостанній рядок отак "вивернув душу навиворіт". аж плакати хочеться. Кому казати, тут уже треба наказувати і серйозно...
Хто, як не Ви, Тамаро, можете сказати про засмічену природу. У туристів щодо цього є своя культура поводження в лісі, як оберігати його та бути обережним. Може б нам якусь пам"ятку написали?
З пам"яткою нема проблем. Тільки та пам"ятка має всмоктатись ще з молоком матері - не сміти, не кидай! Мені розповідали, як у Франції після пікніка в лісі дівчинка визбирувала малесенькі кусочки шкорлупи яєць і дуже переживала за це.
Коли ми проживали в Литві, якось улітку моя дружина принесла до озера пополоскати палас, і їй місцеві жителі відразу зробили зауваження, що для його чистки є інші засоби, ось так...
Я пригадала одне із місць нашої ночівлі на Черкащині поблизу х. Вдовичиного. На березі ставка таке творилось! Було там багато рибалок, мабуть з Чигирина. Вранці ми з дітьми почали згортати все те сміття на кучу, аж появились дві російськомовні бабулі-пенсіонерки, які з подивом дивились на нас. Наші хлопці ( а вони в нас з категорії важковиховуваних) наказали рибачкам:" Оце прибираємо, попробуйте насмітіть знову! На той рік прийдемо і перевіримо!". Це був жарт. Але, коли наступного роки ми знову повернулись туди, то здивувались. Було чисто. Справа в тому, що ставок був орендований. За порядком слідкували охоронці. Навіть у нас чуть не виникла проблема з місцем стоянки. Отже, нашому народу дійде тільки канчук і штраф! На свідомість надіятись марно...
Колись був у Прибалтиці, вийшов з потягу, дійшов до привокзальної площі, закурив, а сірника нема куди викинути, чисто ніби вилизано, а урни не бачу...Стояв, стояв кинути рука не підіймається, заховав у кишеню та й пішов.Можна і таким методом спробувати, але мабуть правильно буде і "кнутом і пряніком" так ефективніше і швидше!
Мене зараз також приємно дивує своєю чистотою набережна нашого водосховища - спочатку з року в рік її просто прибирали волонтери та комунальні служби, але робили це так постійно і дуже наполегливо, що зараз там просто соромно й недопалок кинути під ноги, адже кругом баки для сміття, та й самі відпочиваючі слідкують одні за другими...
Дякую! Вчора мій редактор книги подарував останню книгу мені.... свою.... я кожне вірш читала разів по 20, змістів повно в кожному рядку. Так от. кожен сонет прорізається на рядки і прочитується як завгодно, кожен рядок відповідає один одному римою, потім так само по змісту до всіх інших.... то титанічна праця.... але яйого читати треба підготовленим.... Я половину мушу із тлумачним словником читати.... Але кайф такий! То диво! дехто вже побачив зв'язок моєї плутаної подвійної чи й потрійної назви з редактором.... але то, радше, мій вибір редактора був обумовлений саме цими баченнями))) мені дуже близько!
Софіє, читала вступне слово до твоєї книги Василя Кузана. Він не тільки пише чудову поезію! Він зміг відчути чужу, зрозуміти, перенести через себе і дати такий огляд, прочитавши який ще більше хочеться якнайшвидше побачити твою книгу. Вітаю ще раз і ще раз мої найкращі вітання із влучною і оригінальною назвою. Така назва не може розчарувати!!!
Дякую, Любонько! Вчора саме цим питанням намагалась зайнятись, але часу не вистачило - мала зустрічі по роботі... Хочу презентувати в Києві і в Умані. Правда, не знаю, як то буде, але хочу)))