Л.Д… Ледь – ледь тебе сховала даль В обліжних сутінках од зору, А вже бринить думок печаль Невпинно голосом мінору. Вона прийшла в мої рядки Й слова неспокоєм укрила З тих пір, як стало невтямки Збагнути суть жіночу, мила. То ти, мов крапля на листку, То, ніби річка – повновода… То йти боїшся по містку, То йдеш не відаючи броду. Куди?.. Навіщо?.. І чому Мовчиш уперто майже місяць?.. Вдивляюсь я в німу пітьму І не знаходжу болю місця. Чомусь так холодно в душі, Як десь в ущелині алтайській… Гуляй, чаклунко, і гріши, Але до мене повертайся. 17.02.12
Категорія: Віктор Кучерук | Додав: Did (18.02.2012)
| Автор: Кучерук ВікторE
Дякую! Вчора мій редактор книги подарував останню книгу мені.... свою.... я кожне вірш читала разів по 20, змістів повно в кожному рядку. Так от. кожен сонет прорізається на рядки і прочитується як завгодно, кожен рядок відповідає один одному римою, потім так само по змісту до всіх інших.... то титанічна праця.... але яйого читати треба підготовленим.... Я половину мушу із тлумачним словником читати.... Але кайф такий! То диво! дехто вже побачив зв'язок моєї плутаної подвійної чи й потрійної назви з редактором.... але то, радше, мій вибір редактора був обумовлений саме цими баченнями))) мені дуже близько!
Софіє, читала вступне слово до твоєї книги Василя Кузана. Він не тільки пише чудову поезію! Він зміг відчути чужу, зрозуміти, перенести через себе і дати такий огляд, прочитавши який ще більше хочеться якнайшвидше побачити твою книгу. Вітаю ще раз і ще раз мої найкращі вітання із влучною і оригінальною назвою. Така назва не може розчарувати!!!
Дякую, Любонько! Вчора саме цим питанням намагалась зайнятись, але часу не вистачило - мала зустрічі по роботі... Хочу презентувати в Києві і в Умані. Правда, не знаю, як то буде, але хочу)))