Радикал фото
СМАЙЛИКИ
СЛОВНИК
|
 |
Поезія і проза |
 |
У категорії матеріалів: 16
Показано матеріалів: 1-16 |
Сторінки: 1 |
Сортувати по: Даті↓ · Назві · Коментарям · Переглядам
|
Щастя... Літ метеориту.
Наче полум'яне літо.
Уповільнити б, спинити б... |
|
Чорно-біла. І вкраплено золото
у її небарвисту тканину.
Як же ж холодно...
Зимно. |
|
На березі однім, порослім сон-травою,
при озері, що сяє й мерехтить,
сидить вона, задивлена в блакить,
і мріє залишитися живою. ... |
|
Кружляє віхола в танку
з гіллям, веде свій білий вальс. |
|
З'їдає місто звуки кроків...
Блукає погляд по високій
цивілізації поставі,
що запросила жити в камінь. |
|
Осінні настрої зими...
Невчасні сльози.
Померлий рік - у спогадах. І ми
вже вкотре - на новім порозі. |
|
Злітає у повітря дим
з часу обвуглених шматків...
Мій вечір на руках зотлів,
а я ночую в серці з ним. |
|
Дивлюсь крізь прозорість вікна...
В повітрі грудневім зрина
холодних ударів зими
пробуджена сила. |
|
Синім по білому...
Зверху поцілено
Землю холодну зимову.
Синім по білому,
змерзлою силою
кольору вилита мова. |
|
А зима розгорнулась люто
мертво-білим снігів полотном.
Крижаний до весни пором
не запещує серць теплом.
А її ж нам аби відчути... |
|
Її серце то корчилося від болю, то завмирало. Життя йшло, але поза її світом, вибитим з нього тяжким ударом. Поглинена стражданням, перебувала в його лихому вимірі. Чорно-сірі думки душили її, ніби туга мотузка на шиї. |
|
Пірнає знов і знов життя крива
в мовчазний грім, що гримає в душі,
як не благаєш: "Не чіпай! Лиши!"
Його шаленство нищить і слова.
Він їх, уже не чутні, поховав... |
|
Утомлений простір упав
в обійми нічного спочинку,
ковтнувши іскринку
вечірніх заграв. |
|
Блідне контекст наших зустрічей,
гріє багаття не вуст, - очей
у твого погляду дивнім полоні. |
|
Легка любов до пишної оселі,
де пестять серце пахощі камелій,
усе довкруг, неначе лоно квітки,
а щастя ллється в серце, мов нізвідки... |
1-16
|
 |
Copyright MyCorp © 2012 |
 |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
 |
останні коментарі |
 |
|
Дякую за коментарі. На черзі дві пісні , які, надіюсь, запише Оксана на слова Олексія і Віктора.
Так і я...тільки в стінах своєї квартири відчуваю, що маю захист і спокій...
Так, це і є ЩАСТЯ. 
Дякую всім за добрі відгуки!!!
Долучаюся до всіх попередніх привітань, Софійко! Молодець - "ты смогла это"!!! Це серйозна робота і важлива віха! ВІТАЮ!!!
Так, Вікторе! Правду кажеш, Друже.
Дякую!
Вчора мій редактор книги подарував останню книгу мені.... свою.... я кожне вірш читала разів по 20, змістів повно в кожному рядку. Так от. кожен сонет прорізається на рядки і прочитується як завгодно, кожен рядок відповідає один одному римою, потім так само по змісту до всіх інших.... то титанічна праця.... але яйого читати треба підготовленим.... Я половину мушу із тлумачним словником читати.... Але кайф такий! То диво!
дехто вже побачив зв'язок моєї плутаної подвійної чи й потрійної назви з редактором.... але то, радше, мій вибір редактора був обумовлений саме цими баченнями))) мені дуже близько!
Софіє, читала вступне слово до твоєї книги Василя Кузана. Він не тільки пише чудову поезію! Він зміг відчути чужу, зрозуміти, перенести через себе і дати такий огляд, прочитавши який ще більше хочеться якнайшвидше побачити твою книгу. Вітаю ще раз і ще раз мої найкращі вітання із влучною і оригінальною назвою. Така назва не може розчарувати!!!
Дякую! Приємно зустріти рідну душу )
Дякую, Любонько! Вчора саме цим питанням намагалась зайнятись, але часу не вистачило - мала зустрічі по роботі...
Хочу презентувати в Києві і в Умані. Правда, не знаю, як то буде, але хочу)))
|
 |
|
