П`ятниця, 29.03.2024, 11:04
Натхнення - це стан одержимості істиною
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
Меню сайту
чат
ОПИТУВАННЯ
Всього відповідей:
ДРУЗІ САЙТУ

 
       Радикал фото
 
       СМАЙЛИКИ

          СЛОВНИК

 
 Поезія і проза
Головна » Статті » Донецька обл » Ігор Рубцов

Афганські спогади 3 Ігор Рубцов
   
Після  чотирьох  з  половиною  років  проведених  мною  поза  домівкою  маю  право  стверджувати,  що  якість  життя  суттєво  залежить  від  якости  харчування.  Не  кількісні  показники,  а  саме  наявність  або  відсутність  у  меню  тієї  смакоти,  до  якої  звикли  вдома.  Ви  знаєте,  яким  небезпечним  може  бути  коротке  слово  „борщ”  в  умовах  військової  частини,  де  його  не  могли  зварити  за  багатьох  об’єктивних  причин?  Скажи  „борщ”  перед  строєм    -  і  з  шеренги  випадуть  знепритомнілі  українці.  Я  майже  не  голодував.  А  іноді  навіть  переїдав.  Але  воістину  набитий  консервованою 
картоплею  кендюх  не  рятував  від  дратівливих  спогадів  про  мамині  пиріжки,  про  звичайний  помідор  з  куща.  Вірите,  я  не  з’їв  жодного  свіжого  помідора  в  Афгані,  ані,  бодай  зеленої,  черешні.  Тож,  як  би  правильно  не  були  пораховані  кілокалорії  солдатського  пайка,  мозок  лишався  голодним.  У  шлунку  повно,  а  в  голові  тоскно.
       Кенгуряче  м’ясо  їли?  Чесно  кажу,  -  я  їв.  Жилавеньке,  зварене  так,  аби  не  сире,  воно  завозилось  великими  партіями  на  армійські  продсклади.  Склади  –  то  цікаві  приміщення.  Багато  хто  хотів  попасти  туди  хоч  на  півдня.  Начальник  складу  теж  людина.  Ти  йому  коробки  та  мішки 
перетягаєш,  він  тобі  –  безкоштовну  екскурсію  по  закутках  і  не  тільки.  Якщо  ти  не  маєш  земляка  на  складі,  то  можеш  і  не  дізнатись,  чим  відрізняється  солдатський  продовольчий  кошик  від  офіцерського.  Похід  на  продсклад  може  замінити  перегляд  цікавого  кінофільму.  Я  заздрив  щурам.  Вони,  не  розвинені  духовно,  не  підковані  політично  могли  надгризти  все,  що  їм  смакувало.  А  солдатик,  бувало,  витисне  з  ока  скупу  сльозину  і  крізь  її  мінливу  структуру  побачить  цілу  миску  салату  зі  сметаною,  кавалочки  ковбаси,  оселедець  під  цибулькою,  сир,  якого  середній  швейцарець  на  рік  з’їдає  до  12  кілограмів.  Нарешті,  крізь  ту  сльозину  ввижається  заварне  тістечко,  кульочок  цукерок,  скибка  дині.
       Якось  без  того  жили,  дістаючи  картопельку  не  з  металевої  бляшанки,  а  живу.  Як  діставали?  То  не  хитра  справа.  Михайло  Жванецький  казав:  „Хто  що  охороняє,  той  оте  й  має”.  Овочевий  склад  знаходився  поруч  з  нашим  караульним  приміщенням.  Власне,  він  був  підземним.  Зверху  тільки  шиферний  дах.  Вночі  пара  молодих  воїнів  знімала  шиферину  і...  Головне,  щоб  начальник  штабу  не  застукав  особовий  склад  караулу  над  бачком  смаженої  картоплі.
       Радянська  людина  надзвичайно  винахідлива,  особливо  коли  справа  стосується  шлунку.  Організм  шукає  те,  чого  йму  бракує.  В  один  з  таких  щасливих  днів  мені  обломились  два-три  яйця.  Не  думайте,  що  я  поніс  їх  на  кухню.  Там  однозначно  зраділи  би,  але  вони  і  без  моєї  допомоги  знайшли  би  чим  підживитись.  Мені  страшно  кортіло  яєшні.  І  це,  даруйте,  не  примха.  Влітку  там  нема  коли  думати  –  спека  вбивча  і  треба  діяти  негайно.  До  рук  потрапив  важкий  солдатський  чайничок.  Вже  не  пам’ятаю,  де  дістав  олії,  чи  може  відбатував  шмат  масла,  але  в  моїх  руках  були  всі  основні  компоненти  скромної  солдатської  яєшні.  Мав  я  і  нагрівача  –  звичайний  ТЕН,  встановлений  на  цеглині.  Коли  яйця  зашкварчали  на  дні  чайника,  мені  запаморочилось  в  голові.  І  треба  було  записати,  коли  це  сталось,  бо  така  подія  варта  щорічного  відзначення.  День  Курячого  Яйця  –  так  я  назвав  би  своє  свято.
       На  споді  чарівного  чайника  сформувався  жовтий  місяць  із  кратерами  повітряних  бульбашок.  Це  було  прекрасно!  Засмаживши  вишукану  страву,  я  стикнувся  з  делікатною  проблемою:  як  її  спожити?  Отвір  чайника  невеличкий.  Конструктори  цього  нехитрого  атрибуту  гадки  не  мали  про  можливість  використання  чайника  у  якости  пательні.  Згадавши  кмітливого  Васю  Тьоркіна,  я  почав  ложкою  відокремлювати  від  „місяця”  ласі  ділянки  і  обережно  діставати  їх  через  отвір.  Вийшло,  ніби  смакую  рідкісний  делікатес.  І  навіть  тепер,  записуючи  ці  рядки,  я  їм  яєшню  з  гречкою,  вдячний  своїй  дружині  за  смачне  приготування;  вдячний  курці  за  її  нелегку  справу;  вдячний  всьому  народові,  який  дотримується  старих  кулінарних  традицій  і,  нарешті,  керівництву  країни,  що  ніяк  не  доб’є  наше  птахівництво.  Бо  поки  галузь  хоч  якось  животіє,  можна  іноді  святкувати  День  Курячого  Яйця.
       Було  в  історії  моєї  служби  і  таке,  чого  не  варто  повторювати.  Поставили  ми  з  Юрком  Кравченко  (нашого  роду  людинка)  бляшанку  каші  на  розігрів.  Поставили  і  призабули.  А  вона  за  нашими  спинами  розігрівалась,  роздувалась.Від  дії  тиску  циліндрична  ємність  ставала  все  більше  схожою  на  м’яч.  І  коли  ми  побачили,  що  зараз  її  розірве,  паніка  була  не  театральна.  Що  напишуть  у  свідотстві  про  смерть?  Числені  мінно-вибухові  пораненя  і  опіки  не  сумісні  з  життям?  Сховатись  і  перечекати?  А  що  буде  із  службовим  приміщенням,  у  якому  це  станеться?  Юра  опанував  ситуацією,  через  рушник  схопив  гречану  бомбу  і  поставив  її  на  стіл.  Треба  було  зменшити  тиск  всередині.  Відкривачкою  мій  товариш  тільки  наколов  опуклу  кришку.  З  дірочки  у  стелю  вистрілив  фонтан  перегрітої  каші  з  парою.  Над  нами  висіли  зернисті  бурульки,  а  сосуд  свистів  пронизливо  і  довго.  Коли  припинився  свист,  ми  ще  довго  нервово  реготали.  День  міг  закінчитись  безглуздими  неприємностями.  До  столу  ми  мали  половину  від  первинної  кількости  продукту,  але  були  абсолютно  впевнені,  що  жоден  шлідливий  мікроб,  якщо  він  і  був,  тепер  нам  не  загрожує.
       Теплий    клімат  подобався  бактеріям,  вірусам  і  мікробам.  Як  відбувається  процес  очищення  посуду  на  кухні,  всі  ми  бачили.  Сидиш  у  їдальні  і  думаєш:  „Або  пронесе,  або  пронесе”.  Двозначність    слова  „пронесе”  вимагає  покаламбурити  на  тему  „ситість  і  дизентерія”.  Я  дуже  вдячний  Богу,  що  мій  організм  склепано  на  совість.  За  період  від  6  жовтня  1983  по  12  лютого  1988  року  він  мене  не  підводив.  А  таке  бувало,  що  хлопці,  з  якими  однією  ложкою  сьорбав  з  тарілки,  через  кілька  днів  жовтіли.  Ку-ку,  Гриня!  Маєте,  друзі,  гепатит.  Ні,  в  хорошому  сенсі  мене  пронесло.  А  от  щодо  другого  значення,  то  довелось  бачити  на  власні  очі,  як  пронесло  одного  бійця  серед  ночі.  Не  тільки  бачити,  а  й  чути  і...  Так  от,  охороняв  я    караульне  містечко.  Ніякої  тобі  романтики.  Територія  батальйону  прекрасно  освітлена  прожекторами.  Праворуч  розташовані  казарми.  Ліворуч  –  туалет.  Бачу,  летить  щось  велике  і  біле.  Файно  біжить,  потужньо,  аж  білизна  на  ньому  напинається  вітрилом.  Добіжить,  думаю,  чи  ні?  Не  добіг.  На  половині  дистанції,  там  де  схрещуються  промені  прожекторів,  страшно  гальмує.  Пилова  хмара  рухається  далі,  в  бік  туалету,  а  людина...  Йому  вже  не  треба  було  спішити.  Виснажений  і  знесилений  він  сурганився  до  казарми.  А  може  варто  було  б  додрімати  ніч  в  туалеті?  Сміх  сміхом,  але  інфекційна  хвороба  іноді  призводила  до  летального  кінця.  Або,  скажімо,  попавши  у  госпіталь  з  дизинтерією,  чи  гепатитом,  боєць  чіпляв  там  паратиф,  малярію  і  таке  інше.
       Коли  була  можливість,  я  не  ходив  до  їдальні.  Технологія  приготування    їжі  на  велику  кількість  людей  сама  собою  довіри  не  викликала.  Не  розрахувавши  об’єм  харчів,  кухарі  доливали  води  в  котел.  Та  ще  через  сумнівну  якість  продуктів  смак  страв  не  завжди  був  приємним.  Мій  язик  ще  пам’ятає  металевий  присмак  вершкового  масла,  законсервованого  як  шпроти.  Жах!  Кавовий  напій,  яким  ми  бавились,  був  з  простроченим  17  разів  терміном.  Консервованим  могло  бути  все:  картопля,  капуста,  морква,  буряк.  Тому,  якщо  щастило  добути  нормальної  картоплі,  я  нарізав  її  кубиками  і  варив  у  трилітровій  банці.  Коли  картопля  ставала  м’якою,  висипав  туди  сардини  у  маслі.  Виходила  юшка.
       Але,  ви  питаєте,  як  можна  зварити  картоплю  у  скляній  банці?  За  допомогою  саморобного  кип’ятильника.  Між  двома  лезами  кладуться  сірники.  Все  це  перев’язується  ниткою.  Виходить  потужний  водонагрівач.  До  нього  приєднуються  електричні  дроти.  От  і  все.  Якщо  частина  забеспечена  електрикою,  які  проблеми?  Чим  масивніші  робочі  поверхні  нагрівача,  тим  він  потужніший.  Я  навчився  робити  такі  агрегати,  що  повна  банка  сунулась  по  рівній  поверхні,  коли  я  вставляв  дроти  у  розетку.
       Але  не  я  був  власником  найпотужнішого  за  всю  історію  частини  нагрівача.  Завзяті  хлопці  шукали  спосіб  нагріти  діжку  води  так,  щоб  швидко  і  без  диму.  Вони  розрізали  дві  бляшанки  з-під  згущенки,  зробили  все  як  слід.  Дизельна  електростанція  торохкотіла  неподалік  від  місця  події.  Саме  невелика  тяга  дизеля  врятувала  горе-винахідників  від  неприємностей.  Тільки-но  вони  приєднали  дроти  до  мережі,  двигун  заглух.  Дизелісти,  чухаючи  потилиці,  знову  запустили  електростанцію.  Друга  спроба  увімкнути  нагрівач  закінчилась  зупинкою  двигуна.  А  якби  не  так?  За  їх  рахунок  поміняли  б  електропроводку.
       До  речі,  конструюючи  кип’ятильники,  я  сам  був  одного  разу  спантеличений.  Хотілося  чаю.  А  на  той  час  серед  майна  не  знайшлось  підходящих  деталей  для  приладу.  Взяв  хромовані  елементи  від  замка,  ну  і  зліпив  їх  докупи.  Увімкнув  –  система  працює,  вода  гріється.  Що  там  відбувається  у  банці,  не  бачив.  Повернув  голову  лише  коли  вода  забулькотіла.  У  це  неможливо  бу  ло  повірити:  я  побачив  розчин  кольору  міцної  кави.  Що  за  чудеса?  Стою,  не  можу  дати  собі  ради.  Поруч  нікого  не  було,  воду  наливав  абсолютно  прозору.  Містика  якась.  А  виявилось  –  чиста  хімія  і  фізика,  бо  з  цієї  рідини  я  дістав  облізлий    геть  кип’ятильник.  Так  от,  кажу  вам,  вчить  у  школі  все,  що  вам  викладають,  бо  колись  знадобиться.
       От,  наприклад,  як  в  умовах  спекотного  літа  охолодити  флягу  з  водою?  Ми  навчились  це  робити.  Обшиваємо  ємність  шинельним  сукном,  намочуємо  флягу  іззовні  і  холодильник  працює.  Випаровуючись,  тканина  віддає  з  парою  і  тепло.  Особливо  водії  масово  користувались  цими  за-
конами,  знаходячись  у  постійному  русі.  Дверцята  їх  машин  прикрашали  не  тільки  бронежилети,  але  й  фляги,  які  вони  чіпляли  на  кронштейн  дзеркала.  Тепла  вода  не  дає  померти,  а  прохолодна  дає  жити.  Полковнику  Геннадію  Попову  десь  подарували  великий  афганський  глек,  у  якому  вода  сама  холола.  Секрет  у  технології  виробництва.  Спочатку  майстер  зробив  тонкостінний  сосуд,  обліпивши  його  поверхню  кінським  волосом.  Поверх  того  він  наніс  зовнішній  шар  глини.  У  печі  волос  вигорів,  утворивши  мережу  капілярів.  Крім  того,  що  вода  поступово  охо-
лоджується,  вона  ще  набуває  приємного  присмаку.  Бачите?  Елементарні  знання,  та  вони  суттєво  полегшують  життя. 
       Що  вода?  Завдяки  цьому  фізичному  явищу  охолоджували  повітря  казарми.  На  вікнах  робили  каркаси,  всередину  клали  оберемки  верблюжої  колючки  і  поливали  водою.  Скільки  вікон  –  стільки  живих  кондиціонерів.
       Верблюжа  колючка  входила  і  до  нащого  раціону.  Ні,  салат  з  неї  ніякий.  Зате  відвар  рослини  добре  втамовує  спрагу,  хоч  не  можу  сказати  про  її  приємний  смак.
       Асортимент  напоїв,  які  нам  пропонувались  у  війську,  цікавий.  Медицинська  служба  додала  до  нього  складові,  яких  не  зустрінеш  деінде.  Я  писав  про  відсутність  або  обмеженість  багатьох  натуральних  складових  із    вітамінами.  Авітамінізований  солдат  далеко  у  гори  не  піде.  Для  вирішення  проблем  служба  тилу  завозила  на  продовольчі  склади  великі  бляшанки  із  знайомими  нам  кульками  „Ревіту”,  „Гексавіту”,  „Ундевіту”.  Тільки  не  подумайте,  що  старшини  поштучно  видавали  кожному  бійцеві  жовту  кульку  до  сніданку.  З  них  варили  „компот”.  Вода  і  вітаміни.  Розведіть  у  склянці  окропу  з  десяток  кульок  і  випийте.  Тільки  спочатку  порадьтесь  з  лікарем.
       Далі  за  рейтингом  популярности  іде  узвар,  тобто,  компот  із  сухофруктів.  Ми  знаємо,  що  за  розпорядженням  начальника  медслужби  в  нього  додавали  бром.  Як  вам  відомо,  бром  не  входить  до  переліку  вітамінів.  Цим  препаратом  намагались  пригнічувати  делікатну  потребу  сол-
датів  у  особах  протилежної  статі.  Але  я  чомусь  не  дуже  вірю  в  ефективність  такої  „хіміотерапії”,  бо  випадки  вагітности  представниць  прекрасної  половини  людства  були  якимись  системними,  щоб  не  казати  –  систематичними.
       Беру  на  себе  відповідальність  описати  рецепт  одного  напою,  який  готували,  так  би  мовити,  у  приватному  порядку.  Все-одно,  повторити  результат  ви  не  зможете,  та  й  не  захочете.  Для  початку  треба  взяти  великий  вогнегасник,  відірвавши  його  за  допомогою  обценьок  від  стіни.  Потім  є  сенс  випустити  отой  непотріб,  яким  його  заправлено.  Далі  частини  вогнегасника  ретельно  миються.  Всередину  заливають  воду,  вкидають  кілька  пакетиків  льодяників,  додають  дріжджі  і  щільно  загвинчують  кришку.  За  добу  під  розпеченим  дахом  вогнегасник  „дозріває”.  А  ховати  таке  знаряддя  треба  дуже-дуже  хитро,  бо  утвореною  рідиною  не  погребують  ні  офіцери,  ні  цивільні  службовці.  Коли  я  був  наївним  молодим  рядовим,  то  побачивши  повний  ящик  цукерок  у  кімнаті  командира  взводу,  подумав:  „Який  ласунчик!”  Насправді,  він  не  любив  солодке.  Ну  все,  алкогольну  тему  закрито.  Оповідати  про  способи  захміління  не  є  логічним  для  мене  –  противника  спиртного.
       Солдатське  буття  треба  прикрашати,  робити  маленькі  свята  і  не  за  казенним  столом.  Їдальня  не  задовольняла  наших  смакових  звичок,  а  ще  більше  –  естетичних.  Ми  мали  трошки  грошей.  А  наші  гарнізонні  крамниці  пропонували  товари,  яких  у  Союзі  навіть  ніхто  не  бачив:  голандська  шинка,  натуральні  грецькі  соки,  всіляка  смакота.  Та  й  такі  звичні  тепер  продукти,  як  збиране  молоко  в  широкому  асортименті,  ікра,  консервовані  краби  (справжні  камчатські),  печиво  вітчизняне  і  імпортне.  Хто  жив  у  Союзі,  той  розуміє.  З  усього  розмаїття  краму  солдат  обирав  зазвичай  дешеве,  рідко  –  дорожче.  І  ми  робили  собі  „Наполеон”  з  простого  харківського  печива,  викладаючи  його  шарами  і  поливаючи  збираним  молоком.  Ту  ж  таки  згущенку  можна  було  продути  вуглецем  на  компресорній  і  отримати  подобу  морозива.  Так  що,  ситі  мої  читачі,  війна  війною,  а  мозком  керують  не  тільки  доцільність,  рефлекси  самозбереження,  але  і  шлунок  великою  мірою  теж.
От  для  нас,  слов’ян,  собака  хто?  Друг  людини.  А  для  корейців  це  м’ясо.  Із  сотні  українців,  білорусів,  росіян  може  хтось  і  заб’є  барбоса,  щоб  з’їсти,  але  де  таке  було,  коли  компанія  персон  на  десять  одностайно  вирішила  пустити  на  харч  собаку,  з  якою  вночі  охороняють  територію  частини?  Було.  У  нас  таке  було.  Я  не  брав  участі  у  цій  вечірці.  Бенкетувала  інша  зміна.  Від  чотирилапого  друга  не  лишилось  навіть  хвоста.  Конспірація!  Жаль,  із  собакою  на  шворці  я  відчував  себе  у  більшій  безпеці  вночі.
       У  лютому  1986  року  я  не  поїхав  додому,  лишившись  служити  за  контрактом.  З  Ґерату  перемістився  до  Шинданду.  Це  знайомий  гарнізон.  Тут,  у  Шинданді,  колись  із  старлеєм  Анікеєвим  ми  мали  дружній  прийом  в  афганській  частині.  Це  вже  досягнення  особистої  дипломатії,  коли  полковники  запрошують  на  гостину  молодшого  офіцера  і  солдата-строковика.  Все,  про  що  ми  говорили,  не  варте  нашої  пам’яті  у  порівнянні  з  обідом,  який  нам  замовила  приймаюча  сторона.  На  Сході  вміють  розводити  теревені.  Ти  висловиш  свою  подяку  та  відданість  дружбі.  Перекладач  трансформує  з  російської  на  дарі  (мова  місцевого  населення).  У  відповідь  маєш  словесні  реверанси  на  кшталт  етикету  вікторіанської  епохи.  Безкінечна  розмова  під  плов  вишуканого  приготування.  Люблю  згадувати.
       Знову  я  тут.  Частина  інша.  Тут  мозок  п’ятої  мотострілецької  дивізії,  її  штаб.  Відповідно,  -  краще  забезпечення  і,  тепер  вже,  офіцерська  їдальня.  З  цього  часу  я  починаю  виконувати  доручення,  пов’язані  з  перельотами  до  різних  гарнізонів  країни:  Тураґунді,  Кандагар,  Кабул,  Баграм,  Джелалабад.  Така  собі  географія  подорожей,  чи,  інакше  сказати:  весь  світ  на  тарілці.
       При  нашій  частині  відкрили  кав’ярню.  І  одночасно  з  цим  народився  ритуал    „відвальної”.  Мої  друзі  –  генератори  чорного  гумору,  проводжаючи  мене  в  дорогу,  казали:  „Тебе  не  сьогодні  –  завтра  зіб’ють,  то  ми  разом  і  сосисок  не  поїмо?”  Я  замовляв  сосиски,  ми  ґелґотали  до  пізньої  години.  Вранці  я  їхав  на  аеродром  і  з  якихось  причин  не  відлітав.  Ввечері  процедура  „відвальної”  повторювалась.  Милі  мої  друзі  проводжали  мене  кілька  днів  поспіль.
       Найбільше  я  любив  літати  до  штабу  «сорокової  армії».  Коли  всі  службові  справи  бували  влаштовані,  я  на  деякий  час  ставав  цивільною  людиною.  Комплект  одягу  літав  зі  мною.  Ввечері  гріх  було  відмовити  собі  у  смаженому  курчаті.  А  вранці  я  любив  робити  рейди  по  офіцерських  їдальнях  різних  військових  частин.  При  штабі  армії  їжу  готували  цивільні  кухарі  і  ставлення  до  обов’язків  вони  мали  відповідне  своєму  високому  інвалютному  заробітку.  Одного  ранку  я  встиг  продегустувати  страви  у  трьох  частинах.  Якби  це  було  досі  актуально,  рекомендував  би  вам  завітати  до  льотчиків  або  десантури.  Їдальні  військових  будівельників  краще  оминати.
     Може,  колись  при  нагоді  я  напишу  докладніше  про  характер  своєї  служби.  Але  ці  спогади  присвячені  проблемам  харчування  військовослужбовців  обмеженого  контингенту  у  Афганістані.  Тому  згадаю  унікальне  відрядження,  пов’язане  саме  із  цим.
       Мій  безпосередній  командир  дізнався,  що  на  протилежних  теренах  Афганістану  служить  його  друг.  Власне,  цікаве  було  не  це.  Там,  у  Джелалабаді,  рясніли  плантації  цитрусових..  Переді  мною  поставили  завдання  притарабанити  звідти  мандаринів,  евкаліптових  віників  і...макаку.  Мавпу  –  не  обов’язково,  лише  як  додаток  до  операції.  Головне  –  мандарини.  Переліт  через  всю  країну  навіть  у  Радянській  Армії  коштував  Міністерству  оборони  великих  валютних  коштів.  Звичайно,  у  документі  на  відрядження  не  могли  написати  „за  мандаринами”.  Зашифрували  під  супровід  особового  складу.  Були  зроблені  відповідні  телефонні  запити.  І  я  полетів.  Спочатку  „Ан-12”  поніс  мене  на  південь.    Нетривала  стоянка  під  Кандагаром.  Далі  летимо  на  північний  схід.  Кабул.  На  кабульській  пересилці  я  очікував  інший  „борт”  до  Джелалабаду.  От  уже  де-де,  а  тут  годували,  аби  тільки  дихання  в  тілі  лишалось.  Противна  січка  на  воді,  хліб  ніякий...  Вночі  я  сідаю  у  „Ан-26”  і  відлітаю  за  маршрутом.  Бачу,  -  зі  мною  поруч  група  молодих  офіцерів  тільки-но  з  Союзу.  Дивляться  на  мене,  старшого  сержанта,  як  на  батька  рідного.  Я  нікому  не  кажу,  що  лечу  у  Джелалабад  вперше.  Глупа  ніч  навколо.  Де  ночуватиму,  як  шукатиму  десантну  бригаду  –  задача  з  кількома  невідомими.  Але  лечу  і  тому  щасливий.
       Сідаємо  у  повній  темряві.  Салон  розгерметизовано.  Вогке  гаряче  повітря  накочує  на  нас  щільною  хвилею.  Відчувається  подих  тропічного  поясу.  А  на  Україні  вже  побачили  перший  сніг.  Чи  буває  тут  зима?  Напевно,  як  ми  її  розуміємо,  не  буває.  Вранці  побачимо,  яке  тут  довкілля,  але  навіть  тепер  усі  розуміють,  що  попали  в  інший  світ.
       На  небі  тільки  зорі  –  яскраві  квасолини  і  дрібніші  перлинки.  Вмикати  ліхтарики  категорично  заборонено.  Мої  необстріляні  супутники  туляться  до  мене,  а  я  геть  нічого  не  бачу  і  не  розумію.
       Підійшов  до  пілота:  „Дайте  хоч  азімут,  куди  рухатись?”
       „Он,  бачиш  пальму  на  тлі  неба?  Паняй  просто  туди,  там  зустрінуть.”  Командую:  „За  мною!”  Офіцери  розбирають  валізи  і  дріботять  услід.  Тільки-но  проминули  пальму,  із  темряви  вигукнули:  „Стій!  Хто  іде?”  Нас  зустрічає  прапорщик.  Все  робиться  у  пітьмі.  Ліхтарики  вмикають  тіль-
ки  у  закритому  приміщенні.  Тут  все  підпорядковано  вимогам  безпеки.  Гнізда  обкладено  тугими  мішками.  З  цього  зрозуміла  ситуація  навколо  наших  військ.  У  Шинданді  ми  почували  себе  надто  вільно.  Колись,  такої  самої  ночі  я  виїхав  на  супровід  двох  офіцерів  до  медсанбату.  Ми  їхали  у  звичайному  УАЗіку.  За  нами    -  БРДМ.  Але,  доїхавши,  виявилось,  що  панцерник  десь  загубився  дорогою.  Назад  я  вертав  лише  однією  машиною.
       По  мене  і  моїх  супутників  десантники  пригнали  два  БТРи.  До  черева  бронемашин  потрапили,  в  основному,  пожитки.  Ми  ж  їхали  на  броні,  швидко,  наскільки  дозволяла  пощерблена  дорога.  Назустріч  летіла  всіляка  крилата  живність,  нагадуючи  мені  трасуючі  кулі.  Напружену  атмосферу  тропічної  ночі  розривав  рев  двигунів.  Дивлячись  убік,  щоб  мухами  не  повибивало  очі,  я  їду  по  мандарини.  А  всі  інші  –  їдуть  на  війну.
       Вранці  моїм  питанням  зайнялись.  На  якусь  заставу  дали  команду  „накосити”  цитрусів  і  нав’язати  віників.  Любителі  лазні  із  Союзу  привозили  собі  віник,  цінніший  за  Почесну  грамоту  Верховної  Ради  СРСР.  Його  пильнували  і  пишались  своїм  реманентом.  Евкаліптові  віники  мого
шефа  враз  робили  його  корифеєм  ритуалу.  Рівних  йому  вже  не  буде.  Попереду  я  мав  вільний  день,  яким  міг  розпорядитись  на  власний  розсуд.  Перший  позитивний  висновок  на  користь  їдальні  десантників  я  вже  зробив.  Тепер  всю  увагу  було  переключено  на  огляд  військового  містечка.  Поїхати    подивитись  місто,  чи  плантації  цитрусів  або  походити  уздовж  річки  категорично  не  рекомендували.  Літак  до  Кабулу  вилітав  вночі.  На  моє  запитання:  „А  вдень  вони  не  літають?”,  офіцер  подивився  на  мене,  як  на  припудреного:  „Ти  з  глузду  з’їхав?”.  Незручно  вийшло,    людина  подумала  ,  що  я  з  лісу.
       Відпрацьовуючи  довіру  командування,  поцікавився  на  предмет  вивозу  макаки.  А  історія  така.  У  бригаді  жили  мавпи  поруч  з  людьми.  Харчів  вистачало.  Але  примхливі  тварини  чомусь  не  любили  наших  жінок.  Бувало,  стрибне  з  пальми,  вкусить  і  знову  на  пальму.  Ніяк  вони  не  хотіли  вчитись  хорошим  манерам.  За  це  їх  постріляли.
       Для  об’єктивної  оцінки  усіх  принад  Джелалабаду  одного  дня  мало.  Розкішні  пальми  між  лапатим  гіллям  ховають  небачені  мною  до  того  грона  фініків.  Для  споживання  вони  ще  не  дозріли.  На  протилежному  березі  річки  суцільне  зелене  море  гранатових,  апельсинових,  мандарино-вих  дерев.  Навколо  мальовничі  пагорби,  трохи  далі  гори  і...  числені  кістяки  бойових  машин,  вантажівок,  обвуглений  метал  з  вибитому  на  ньому  написами:  „Зроблено  в  СРСР”.
       Вночі  я  припхався  на  аеродром  наче  з  ринку.  Та  ніхто  й  не  бачив  мого  вітамінного  вантажу,  бо  ми  як  кроти,  по  азимуту,  вказаному  долонею  прапорщика  знайшли  літак.  Зльотні  вогні  увімкнули  лише  на  короткий  час,  доки  „Ан-26”  ще  торкався  колесами  смуги.  А  тільки-но  він  відірвався,  усе  померкло,  крім  зірок,  що  відділяли  морок  долішній  від  темряви  космічної.
       Наостанок  я  опишу  два  епізоди,  що  трапились  приблизно  у  період  „літо  1986  –  літо  1987”.  Перша  історія  за  участю  мого  друга  Віктора  Міроненка*  почалась  із  того,  що  дівчата  з  нашої  частини  запропонували  йому  по  дружбі  замісити  тіста.  І  він  мене  запитав:  „Слухай,  а  чого  б  такого  нам  приготувати?”  Ну  коли  вже  жінки  з  такого  тіста  наліпили  вареників,  то  зробимо  і  ми.  Хоч  ми  у  такій  справі  ніколи  не  вправлялись,  саме  життя  спонукало  показати  спромож-ність.
       По  обіді  ми  почали  конкретну  підготовку.  Вітя  покладався  на  банку  вишень,  яка,  як  він  думав,  ще  досі  стоїть  у  шафі.  Від  цього  моменту  починаються  „але”.  Друг  поліз  у  шафу,  але...  Ще  вранці  з  госпіталя  приїжджав  майор  Борєвський  (він  мешкав  у  одній  кімнаті  з  Вітькою).  Вишні  сусід  прихопив  із  собою.  Була  надія  купити  вишні  у  воєнторзі,  але...  Того  дня  консервованих  ягід  у  крамниці  не  було.  Придбали  джем.  Що  до  вареників  з  повидлом,  то  це  був  мій  шкільний  прикол,  на  кшталт  сала  у  шоколаді.  Тепер  юнацький  гумор  втілювався  предметно.  Під  вечір  ми  заходились  над  тістом,  поставивши  перед  цим  каструльку  води  на  нагрівач.  Вітя  скатав  тісто  ковбаскою,  розділив  на  невеличкі  колобки,  які  я  мусив  пляшкою  перетворювати  на  кружечки.  Але...  Тісто  не  слухалось.  Перший  кружечок  формою  нагадував  кордони  Радянського  Союзу.    Мені  не  вдавалось  робити  правильні  кола,  а  у  братчика  не  виходило  склеювати  края  вареника.  Ми  іржали,  наче  ті  коні.  Як  тільки  не  боролись  за  цілісність  напівфабрикатів,  окремі  пузані  відкривали  пащі,  з  яких  вилазив  джем..  І  схожі  вони  були  не  на  вареники,  а  на  бронтозаврів  із  зубчастими  хребцями.  З  огляду  на  ситуацію,  я  зробив  кілька  заготовок  великого  діаметра.  Розклеєні  вареники  ми  загорнули  у  другий  шар  тіста.  Таким  чином,  весь  матеріал  було  використано.  Можна  вкидати  у  окроп,  але...  Вода  довго  не  закипала.  Нагрівач  не  тягнув.  Ми  дивились  на  каструлю    з  надією.  Коли  перші  несміливі  бульбашки  застрибали  на  поверхні,  вареники  було  вкинуто.  Але...  Від  цього  вода  знову  охолола  і  вже  надовго.
       Ложкою  я  перемішував  вміст  посудини.  Разом  із  варениками,  бачимо,  вже  плавають  згустки  джему.  Вітя  почав  куняти.  Почуття  голоду  підсилювалось.  Вода  трошки  рухалась,  але  не  сказати,  щоб  вона  нуртувала.  Пам’ятаючи    як  мати  виймала  шумівкою  спливаючі  вареники,  я  чекав.  Процес  приготування  здавався  нескінченим.  Друг  безсоромно  заснув.  Я  помішував  рідину  і  підштовхував  „динозаврів”  наверх.  Нарешті  один  знехотя  став  виринати.  Шарпаю  Віктора  за  руку  і  кричу:  „Готово!”,  а  сам  боюсь  щоб  перший  вареник  не  потонув.  Власне,  він  не  плавав  як  слід,  а  просто,  ставши  сторчма,  одним  кінчиком  торкнувся  поверхні.
       Виловивши  вареник,  ми  розчавили  його  навпіл.  Хвалитись  таким  виробом  просто  не  можна  –  це  ганьба  нації.  Вітя  впав  на  ліжко.  Мені  кортіло  плюнути  у  каструлю  і  припинити  знущання  над  собою,  над  тістом  і  джемом,  але  на  справу  ми  вж
Категорія: Ігор Рубцов | Додав: 45tom (26.01.2010)
Переглядів: 757
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
реєстрація
останні коментарі
Уважаемые Знакомые!
Предлагаем вам свежее тренд в мире дизайна внутреннего пространства – шторы плиссе. Если вы желаете к великолепию в любой нюансе вашего домашнего, то эти сукна выберутся непревзойденным вариантом для вас.
Что делает шторы плиссе столь необычными? Они совмещают в себе в себе изысканность, функциональность и применимость. Благодаря уникальной форме, инновационным субстанциям, шторы плиссе идеально гармонируют с для всякого пространства, будь то гостинка, спальная комната, кухня или секретарское место.
Закажите <a href=https://tulpan-pmr.ru>шторы плиссе</a> – сформируйте уют и красоту в вашем доме!
Чем прельщают шторы плиссе для вас? Во-первых, их уникальный дизайн, который добавляет к привлекательность и изысканность вашему внутреннему пространству. Вы можете отыскать из различных текстур, расцветок и процедур, чтобы выделить самобытность вашего дома.
Кроме того, шторы плиссе предлагают многочисленный набор практических возможностей. Они могут регулировать степень света в месте, гарантировать от солнечных лучей, обеспечивать секретность и создавать уютную атмосферу в вашем жилище.
Мы сайт: <a href=https://tulpan-pmr.ru>http://www.tulpan-pmr.ru</a>
Наша компания поможем вам выбрать шторы плиссе, которые идеально гармонизируются с для вашего дома!

Устали остывать зимой и избыточно платить за отопление?
Термоизоляция фасада – решение проблемы!
Компания "Тепло и уют" с 2010 года предлагает опытные услуги по теплоизоляции фасадов зданий любой сложности. За это время мы зарекомендовали себя как прочный и сознательный партнер, о чем свидетельствуют множественные отзывы наших клиентов.
Почему стоит выбрать нас?
доступные цены. <a href=https://stroystandart-kirov.ru/>Утепление фасадов в москве цена</a> от 1350 руб/м2.
опытность и профессионализм. Наши бригады имеют обширный опыт работы в сфере инсуляции фасадов. Мы используем только засвидетельствованные материалы и современные технологии, что гарантирует высокое качество работ.
Индивидуальный подход. Мы подберем для вас лучшее решение с учетом ваших потребностей и бюджета.
Бесплатная консультация и выезд замерщика. Наши специалисты бесплатно проконсультируют вас по всем вопросам обогрева фасада и произведут аккуратные замеры.
Наш сайт: <a href=https://stroystandart-kirov.ru/>stroystandart-kirov.ru</a>
Уверенность качества. Мы предоставляем гарантию на все виды работ.
Звоните нам сегодня и получите бесплатную консультацию!
Мы сделаем ваш дом теплым, теплым и экономичным!

Измучились промерзать зимой и избыточно выплачивать за отопление?
Термоизоляция фасада – решение проблемы!
Компания "Тепло и уют" с 2010 года предлагает профессиональные услуги по утеплению фасадов зданий любой сложности. За это время мы зарекомендовали себя как прочный и надежный партнер, о чем свидетельствуют многочисленные отзывы наших клиентов.
Почему стоит выбрать нас?
доступные цены. <a href=https://stroystandart-kirov.ru/>Стоимость утепления дома</a> от 1350 руб/м2.
опытность и специализация. Наши бригады имеют огромный опыт работы в сфере инсуляции фасадов. Мы используем только удостоверенные материалы и новые технологии, что гарантирует повышенное качество работ.
Персональный подход. Мы подберем для вас наилучшее решение с учетом ваших потребностей и бюджета.
Бесплатная консультация и выезд замерщика. Наши специалисты бесплатно проконсультируют вас по всем вопросам теплообеспечения фасада и произведут точные замеры.
Наш сайт: <a href=https://stroystandart-kirov.ru/>https://stroystandart-kirov.ru</a>
Уверенность качества. Мы предоставляем уверенность на все виды работ.
Звоните нам сегодня и получите бесплатную консультацию!
Мы сделаем ваш дом теплым, теплым и экономичным!

When using the platform without a paid subscription, users can create a profile, add eight images, view other profiles and send and receive messages. https://serials.monster/user/IngeborgN14/

A questo ubicazione vedrai l'comunicato le quali ti informa che una Direzione eliminato il lineamenti nГ© potrai averne uno nuovo prima che sia trascorsa una settimana. https://serials.monster/user/JacksonSkipper7/

With POF, you can mark in your profile that you're looking for something casual, giving you an easy way to chat with someone a bit before deciding to meet up without giving the wrong impression. https://ussurtaigadv.ru:443/nasha-produkciya/kursi/kurs-lecheniya-onkologicheskikh-zabolevanij-kurs-1-detail.html

Possibility of being catfished Not available on desktop Smaller userbase when compared to other dating apps App has some user experience issues https://stroy-stroyka.ru/stroitelnye-brigady/1728-balkon-lodzhiya-terrasa-zimnij-sad-steklyannye-i-kompozitnye-fasadnye-paneli-montazh-okon-i-krovli-pod-klyuch-a-takzhe-pod-kdyuch-dizajn-i-inter-er.html

Shawn M. Carter Editor Shawn is a dedicated news person who's produced content for print and online. He's worked Sopra reporting, writing and editing roles across newsrooms like CNBC and Fox Digital, but he kicked Non attivato his career reporting on health for Healio.com. When Shawn isn't doing the news, he's probably deleting app notifications from his phone. Jessica DiGiacinto Editor Jessica is a writer and editor with over a decade of experience Per mezzo di both lifestyle and clinical health topics. https://webguiding.1directory.org/OC_245008.html

Hookup apps can be a great place to find FWB, whether you're looking for a more casual version of the relationship, or you're looking for an actual friend who you you also happen to hook up with. https://westindianpeeps.com/blog/53423/dirty-facts-about-hot-dates-with-women-revealed/

Its stand-out USP is that the site only sends you one incontro every day, which means you have to really consider whether this person is a good match, as opposed to swiping left without giving them a second thought. https://westindianpeeps.com/blog/55126/this-article-will-make-your-hot-dates-with-women-amazing-read-or-miss-out/

The net’s biggest Jewish dating service, JDate, has been around for nearly 20 years and by now is nicely streamlined. https://www.directory3.org/details.php?id=325625

While we work hard to provide accurate and up-to-date information that we think you will find relevant, Forbes Health does not and cannot guarantee that any information provided is complete and makes no representations or warranties Durante connection thereto, nor to the accuracy or applicability thereof. https://www.addgoodsites.com/details.php?id=530285

Iin quel momento Dating verrГ  unito al tuo contorno tra Facebook e le notifiche saranno visibili su Facebook aggregato alle altre che vedi proveniente da abituale. https://www.gowwwlist.1directory.org/VJ_232268.html

Brunei's estremitГ -playing Prince Abdul Mateen, one of Asia's most eligible bachelors, is set to marry his commoner fiancee on Thursday as part of a lavish 10-day celebration Con the oil-rich sultanate. https://www.freeseolink.free-weblink.com/VE_309008.html

La preoccupazione principale proveniente da chi si accinge a foggiare un contorno sull'diligenza In appuntamenti ГЁ: a lui amici di Facebook possono vedere Condizione uso Facebook Dating? Fino tu te lo stai chiedendo? Magari nГ© vuoi che le persone i quali ti conoscono siano Per livello intorno a ripescare il contorno se no quale Per qualche metodo risulti visibile. https://www.free-weblink.com/EI_162838.html

Il fatto modo pratica del diletto e stile di Pelle ha definito la stirpe intorno a svariati tipi proveniente da dating: https://www.fire-directory.com/NM_406474.html

They may even offer the option to rank the order of importance of certain qualities you desire Con a Compagno, such as education level. Meanwhile, other dating sites may incontro you solely based on age range or distance.
L’impiego delle app proveniente da dating è vistosamente fitto origine intorno a imponente delusione e frustrazione, però sono continuamente che più a lei utenti le quali su queste piattaforme trovano l’fregola ovvero candidamente persone interessanti verso cui interagire. https://www.bedirectory.com/SF_333027.html Considerazioni da sapere su dating

@eerwq

Before a Nuru massage session, it's vital to interact preferences and any wellness worry about the masseuse. Being mentally and physically ready improves the total experience.

Valuing borders and preserving a comfortable environment is crucial throughout a Nuru massage session. Interaction and mutual understanding between the masseuse and recipient are key elements.. Attempting Nuru massage in your home needs care and understanding. Examining the expediency and risks is important before attempting it without professional assistance.

Is Nuru massage therapy just for leisure objectives? Nuru massage can provide both relaxation and healing benefits, relying on private preferences and the method of the massage therapy session.
<b><a href=https://manhattan-massage.com/>massage happy ending</a></b>

Забота о вашем доме - это забота о радости. Теплосберегающая облицовка - это не только модный облик, но и обеспечение теплового комфорта в вашем удобном уголке. Наша команда, команда профессионалов, предлагаем вам преобразить ваше жилище в идеальное место для жизни.
Наши творческие решения - это не просто тепловая обработка, это творческий процесс с каждым строительным блоком. Мы нацелены на гармонии между визуальным восприятием и практической целесообразностью, чтобы ваш дом превратился не только уютным и стильным, но и прекрасным.
И самое главное - приемлемые расходы! Мы полагаем, что профессиональные услуги не должны быть неподъемными по цене. <a href=https://ppu-prof.ru/>Сколько стоит утепление фасада</a> начинается всего от 1250 рублей за кв. метр.
Современные технологии и высококачественные материалы позволяют нам создавать термомодернизацию, которая гарантирует долгий срок службы и надежность. Позабудьте о холоде стен и дополнительных затратах на отопление - наше утепление станет вашим надежной защитой от холода.
Подробнее на <a href=https://ppu-prof.ru/>https://ppu-prof.ru/</a>
Не откладывайте на потом заботу о удобстве в вашем жилище. Обращайтесь к опытным мастерам, и ваше жилье станет настоящим художественным произведением, которое принесет вам не только тепло. Вместе мы создадим жилище, в котором вам будет по-настоящему уютно!

<a href=http://zmkshop.ru/>ооо металлоконструкция наро фоминск</a>

A/c solutions encompass a large variety of offerings, including repair service solutions, installment of brand-new systems, and regular maintenance. Repair services entail diagnosing and taking care of problems with the AC unit, while setup solutions concentrate on establishing brand-new systems. Upkeep and tune-ups intend to boost the long life and efficiency of existing devices. Recognizing the necessary parts of an air conditioning system is critical. Capacitors and compressors are integral parts that influence the functionality of the unit. Repair service costs for these components may differ, and problems like a malfunctioning follower can disrupt the whole system's operation.
<a href=https://fixmyacnj.com/services/hvac/furnaces/furnace-replacement/>rheem furnace motor replacement</a>

Наша группа искусных специалистов подготовлена подать вам современные подходы, которые не только обеспечат надежную защиту от мороза, но и дарят вашему зданию модный вид.
Мы функционируем с современными средствами, подтверждая долгий время использования и блестящие решения. Утепление облицовки – это не только сбережение на огреве, но и внимание о природной среде. Энергосберегающие технологии, какие мы претворяем в жизнь, способствуют не только жилищу, но и поддержанию природной среды.
Самое ключевое: <a href=https://ppu-prof.ru/>Стоимость утепления дома</a> у нас начинается всего от 1250 рублей за метр квадратный! Это доступное решение, которое изменит ваш резиденцию в истинный приятный локал с минимальными затратами.
Наши пособия – это не всего лишь теплоизоляция, это разработка площади, в где всякий компонент отражает ваш свой модель. Мы рассмотрим все ваши просьбы, чтобы преобразить ваш дом еще еще более теплым и привлекательным.
Подробнее на <a href=https://ppu-prof.ru/>https://www.ppu-prof.ru/</a>
Не откладывайте труды о своем обители на потом! Обращайтесь к экспертам, и мы сделаем ваш корпус не только более теплым, но и по последней моде. Заинтересовались? Подробнее о наших делах вы можете узнать на веб-ресурсе. Добро пожаловать в обитель спокойствия и высоких стандартов.

Наша группа профессиональных исполнителей предоставлена выдвинуть вам передовые средства, которые не только предоставят надежную защиту от мороза, но и подарят вашему жилью современный вид.
Мы работаем с новыми веществами, сертифицируя постоянный запас эксплуатации и превосходные результаты. Изоляция внешнего слоя – это не только экономия на подогреве, но и внимание о экологии. Энергосберегающие технические средства, какие мы претворяем в жизнь, способствуют не только своему, но и сохранению природных ресурсов.
Самое важное: <a href=https://ppu-prof.ru/>Утепление дома цена за квадратный метр</a> у нас стартует всего от 1250 рублей за квадратный метр! Это доступное решение, которое превратит ваш дом в истинный душевный локал с скромными затратами.
Наши проекты – это не просто изолирование, это разработка поля, в где любой деталь отражает ваш особенный манеру. Мы возьмем во внимание все твои потребности, чтобы осуществить ваш дом еще еще более приятным и привлекательным.
Подробнее на <a href=https://ppu-prof.ru/>http://ppu-prof.ru/</a>
Не откладывайте труды о своем жилище на потом! Обращайтесь к специалистам, и мы сделаем ваш домик не только более теплым, но и стильнее. Заинтересовались? Подробнее о наших делах вы можете узнать на веб-ресурсе. Добро пожаловать в пространство благополучия и качества.

статистика
  • Всего: 172
Новых:
  • За месяц: 0
  • За неделю: 0
  • Вчера: 0
  • Сегодня: 0
Среди них:
  • Пользователей: 23
  • Администраторов: 5
  • Модераторов: 90
  • Проверенных: 25
  • Парней: 66
  • Девушек: 99
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz