Як лисенятко писати полюбило
(за мотивами казки Віталії Савченко «Лисеняткова наука»)
Урок у лісовій школі. Звірята виводять у зошитах гачечки, палички і літери.
Дійові особи:
Автор
Сова
Лисеня Лесик
Поштар Лелека
Бабуся Лисиця
Білочка, вовк та інші учні лісової школи
Автор
В далекому лісі, у хащі глибокій,
Де сосни боронять навколишній спокій,
Де звірі живуть за законами лісу,
Хтось, з написом «школа», табличку повісив.
Зібрались малята, усілись рядком:
Їжак з лисенятком і білка з вовком.
Сова (спостерігає за лисеням, яке вертиться навсібіч)
Я - мудра Сова, і працюю у школі.
Навчаю писати - неспішно, поволі…
Біда з лисеням, що на йменнячко Лесик:
У нього нема до письма інтересу…
Лисеня Лесик
Гачечки і палички – геть не цікаві:
Зігнулись, мов кіт, що дрімає на лаві…
(Дістає бублик)
На літеру «о» схожий бублик хрумкий:
Писати не хочу, а з’їм залюбки!..
(Надкушує бублик)
Є затишна школа у нас лісова,
Звірятам за вчительку - пані Сова.
Я школу люблю, і Сову поважаю,
Та вперто писати ніяк не бажаю!
Сова
Сьогодні ти, Лесику, знов лінувався.
Поглянь, як старається білочка Тася!
Дивись, які палички рівні у вовка!
З тобою ж, руденький, суцільна морока…
(Лунає шкільний дзвінок)
Дзвінок пролунав, то бувайте здорові!
На завтра несіть олівці кольорові…
Учні лісової школи (разом)
До побачення!
Збирають портфелі й поспішають додому. Лисеня Лесик іде лісом і співає.
Лисеня Лесик
Карлючки виводити зовсім не варто:
Мені не потрібне уміння писати!
І білка, і вовк, і всіляка пташина:
Всі пишуть, лиш я – неслухняна дитина!
Старанно готують домашні завдання,
Лиш я – байдикую від самого рання!..
Прийшов додому, кинув портфеля. Раптом, за дверима, почув стукіт.
Поштар Лелека
Тук-тук!
Лисеня Лесик (налякано)
Хтось постукав!.. Я вдома один:
Сховатися краще мені за комин…
Поштар Лелека
Тук-тук! Мовчите?.. Вам посилка прийшла!
Заходить у лисяче помешкання, ставить посилку на стіл.
Лисеня Лесик
Ой, зараз розвалить старого стола!..
Поштар Лелека
Я лисам приніс подарунок здаля…
За комином – шурхіт…
Добридень, маля!
Лисеня Лесик
Добридень вам, дядьку. Один я удома…
Поштар Лелека
Тут вашій родині – посилка вагома!
Я, певно, з собою її заберу.
Хоч важко, та якось до пошти допру…
Лисеня Лесик
Як можна забрати?! Це ж наше майно!
Поштар Лелека (здивовано)
Ти ба, лисеня… яке вперте воно!
Щоб ваше майно я залишив у вас –
Отут розпишись, і все буде гаразд.
Та, мабуть, малий, ти не вмієш писати…
Куди ж то поділися батько і мати?
Лисеня Лесик
Курник «стережуть» (підфартило комусь!)…
Дозвольте, де треба, я сам розпишусь!
Автор
Нашкрябало підпис отут лисеня:
Нелегко йому, бо не пише щодня.
Лелека-поштар документ ухопив,
Там лисячий підпис: ну, диво із див!..
Наступного дня попросила бабуся:
Бабуся-лисиця
Онучку, без тебе я не розберуся…
Розбила свої окуляри, стара,
На звістку ж від мене чекає сестра.
Таку оце маю сьогодні мороку…
Ти в мене – школярик хороший, нівроку!
Учора посилку отримав мій Лесик,
Та ще й розписався з таким інтересом!
Будь ласка, онучечку, допоможи:
Сестриці моїй ти листа напиши.
Подякуй за гарну посилку таку:
За яблучка у полотнянім мішку,
Й за теплі шкарпетки подякуй сестрі,
Бо люта зима вже стоїть на порі…
Лисеня бере ручку, старанно пише текст.
Автор
Втомився, неначе у лапах - батіг:
Сопів і пітнів, але лінь переміг!
Лисеня Лесик (декламує написане)
«Шановна лисице, бабуні сестра!
Нам пошта лелеча сюрприз принесла.
Приємно бабусі, батькам і мені…
Чекаємо в гості до нас навесні!»
Бабуся-лисиця уважно слухає, киває, втирає сльозу.
Автор
Розчулив онучок стареньку до сліз!..
Заклеїв конверт, і на пошту поніс.
Лисеня Лесик
Навчатися грамоті корисно всім,
Я скрізь неодмінно про це розповім!
Малятам карлючки виводити - варто:
Нехай вдосконалюють вміння писати!
І білка, і вовк, і всіляка пташина:
Всі пишуть, і Лесик - старанна дитина!
Старанно готую домашні завдання
І не байдикую від самого рання!..
Лариса Омельченко
|