Захватана – не вчора придбана – сковорідка;
На ній смажать невигадливі страви,
Так, аби перебити голод...

Поеткам (і не тільки), молодим (і так собі) - на замітку...

Вам, шановні чоловіки - і жартома, і всерйоз...

І знову - про жінок!

Цей вірш - ніби в додаток до попереднього ("Нещирість").

...Кат у кулаку затиснув пряник.
Жертва реготалася навзрид…

Цей вірш у певній мірі є продовженням теми, яка є у "Спаленому рукописі", тільки написаний чотирнадцятьма роками раніше...

Ходики хвайної хвойди стигнуть над прірвою яру.
Вся будівельна бригада жде на умовний сигнал:
Мить – і, не знаючи броду, вибухнуть реготом крани,
Стихнуть історії чвари, й піде земля на потал.

Про "юшку" з поетичної кухні...

Сісти на палю коханих колін.
Бризнуть у вічі відвертим дощем.
Хай він повірить: все інше – то тлін…
Крім частувань не домашнім борщем.

Вам, закохані!

Присвячую місту Дніпропетровську

Вірш присвячую жінкам, яким до любові - "лише один крок в самоті".

Материнству присвячую