Що тобі сниться, хато, в дощ і морози люті? Чи не болять в негоду рами і стін шматки? Чи пам’ятаєш, хато, як будували люди? Як новосілля грали? Сволок і рушники?
Руки, що до Великодня стіни мастили білим, і запашну хлібину з печі на довгий стіл? Скільки років минуло? Скільки сльозою збігло? Чи повернутись, хато, вистачить людям сил?
Чи пролунає знову пісня, хоча б у свято? Чи затремтить у шибці сонцем дитячий сміх?.. ... Дивиться в сиве поле осиротіла хата і виглядає, схоже, тільки грудневий сніг...
Дякую! Вчора мій редактор книги подарував останню книгу мені.... свою.... я кожне вірш читала разів по 20, змістів повно в кожному рядку. Так от. кожен сонет прорізається на рядки і прочитується як завгодно, кожен рядок відповідає один одному римою, потім так само по змісту до всіх інших.... то титанічна праця.... але яйого читати треба підготовленим.... Я половину мушу із тлумачним словником читати.... Але кайф такий! То диво! дехто вже побачив зв'язок моєї плутаної подвійної чи й потрійної назви з редактором.... але то, радше, мій вибір редактора був обумовлений саме цими баченнями))) мені дуже близько!
Софіє, читала вступне слово до твоєї книги Василя Кузана. Він не тільки пише чудову поезію! Він зміг відчути чужу, зрозуміти, перенести через себе і дати такий огляд, прочитавши який ще більше хочеться якнайшвидше побачити твою книгу. Вітаю ще раз і ще раз мої найкращі вітання із влучною і оригінальною назвою. Така назва не може розчарувати!!!
Дякую, Любонько! Вчора саме цим питанням намагалась зайнятись, але часу не вистачило - мала зустрічі по роботі... Хочу презентувати в Києві і в Умані. Правда, не знаю, як то буде, але хочу)))
